Іван Михайлович Дзюба належить до тих експертів, авторів, однодумців «Дня», до яких ми завжди звертаємося по пораду. У період суспільних криз він вміє дати дуже точну оцінку, показати, в якому напрямку потрібно мислити, де шукати вихід. І так — із 1960-х років. Адже це не просто людина-енциклопедія, а представник шістдесятництва, яке продовжує високовольтну лінію духу української нації.
Сьогодні Іванові Дзюбі минає вісімдесят один рік. «День» зателефонував іменинникові, щоб привітати з днем народження. Утім, у розмові з Іваном Михайловичем не можна не торкнутися актуальних і проблемних тем.
— Днями не стало видатного актора Богдана Ступки. Ця втрата наштовхує на думку: коли Великі відходять, чи залишаються спадкоємці? Оксана Пахльовська нещодавно застерігала, що «високовольтна лінія духу обривається». Чи бачите ви тих, хто готовий її продовжити?
— Звичайно, такі люди є й будуть. Я не хочу називати якихось прізвищ, але вони є. Просто ці люди по-іншому уявляють себе, і ще не всі виявили свій потенціал. Богдан Ступка — це найближча й велика втрата. Але для мене значною травмою була також нещодавня смерть Василя Лісового. Це був дуже глибокий мислитель, філософ, який багато років перебував у таборах, зазнав моральних і фізичних страждань, але повернувся і дуже глибоко та плідно працював. Утім, я бачу людей, які і в філософії, і в публіцистиці, і в мистецтві тримають цю лінію духу. Але мій песимізм щодо нашого майбутнього полягає в тому, що існує величезний розрив між рівнем інтелектуалів і рівнем масової свідомості. Причому біда навіть не в тому, що такий розрив є (він притаманний не тільки нашому суспільству), а в тому, що напрямки розвитку протилежні. Один напрям — угору, а другий — униз, й останній дуже загрозливий, більш масовий.
— Іване Михайловичу, ви є учасником Ініціативи 1 грудня, але під час свого головування сказали — і це теж стосується теми розриву, що все-таки не налагодився цивілізований діалог між владою і суспільством. Із другого боку, Любомир Гузар зазначав, що Ініціатива не відбулася в задуманому форматі. Які форми консолідації суспільства, платформи для вироблення спільних ідей могли б бути дієвими?
— Ініціатива 1 грудня дуже важлива й потрібна, але не все, можливо, було продумано наперед. З другого боку, осмислений напрям дій є: важливо продовжувати практику круглих столів, діалогів. Перший національний круглий стіл був, як мені здається, більш-менш вдалим. Можливо, він не мав такого розголосу, на який заслуговував, але загалом свою функцію виконав. Звичайно, це лише одна із форм можливого суспільного діалогу.
Якщо згадати сумнозвісний закон про мови, було б ефективно скликати зустріч представників різних національних громад (до речі, Конгрес національностей висловив дуже чітке осудження закону) й обговорити це питання. Це могла б зробити Національна академія наук, зібравши разом і представників національних громад, й об’єктивних учених. А ще непогано було б, якби і Президент запросив до себе представників національних громад, учених і представників громадських організацій і вислухав їхні думки. Продовження →