«В Україні є поділ між тими, хто любить Україну, і хто її не любить», – Блаженніший Любомир

Між Сходом і Заходом України нема поділу, є поділ між тими, хто любить Україну і хто її не любить. Це сказав Бл. Любомир в інтерв’ю «5-му каналу».

На переконання духовного лідера УГКЦ, тих, хто розмовляє українською, і тих, хто любить Україну, – більшість. Він вважає, що влада «дуже ризикує», коли починає виставляти себе на протистояння.

У цьому інтерв’ю виділяємо ще одну цитату: «У нас нема політики задля політики, у нас є політика задля грошей. Політичні угрупування… Так, це групи. Їхнє зацікавлення навіть не якоюсь особою, а грошима. Задля грошей вони роблять усе і поводяться так, як поводяться».

Медіаресурс УГКЦ

Опубліковано у Відео, Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Кардинал Гузар не бачить різниці між українськими політиками

кардинал Любомир ГузарМіж українськими політиками немає суттєвої різниці, а політичні партії знаходяться поза ідеологією. Про це в ефірі “5 каналу” сказав кардинал УГКЦ Любомир Гузар, передає УНН.

“Між нашими політиками різниці нема, незалежно від того, чи є вони при владі, чи вони хочуть бути при владі”, – зазначив Л.Гузар.

Він наголосив, що сьогодні в Україні немає поділу політичних сил за ідеологією, що наносить шкоду загальному благу суспільства.

“Мені здається, що це дуже шкодить загальному благу… Слова літають направо та наліво, а де дія, де дійсність?”, – наголосив Л.Гузар.

Відповідаючи на запитання, чому влада не дослухалась до листа ініціативи “1 грудня” щодо неприпустимості ухвалення “мовного” законопроекту, кардинал наголосив, що у влади не вистачає доброї волі для цього.

“Я думаю, що влада дуже добре чує, але не хоче чути – тут є велика різниця. Мені здається, що це – брак доброї волі (у влади – Ред.)”, – зазначив Л.Гузар. Продовження →

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Богдан Гаврилишин: Ситуація в Україні нині найгірша з 1980-го року

Богдана Гаврилишина цілком справедливо можна назвати Громадянином Світу.

Народився на Тернопільщині, жив у Німеччині, Канаді, Швейцарії, де мешкає донині. Його професійний шлях: від лісоруба та проспфілкового діяча до доктора економіки та члена Римського клубу – одного з найповажніших зібрань світової інтелектуальної еліти.

Попри таку глобальність, Богдан Гаврилишин завжди переймався українськими справами, заснувавши в Києві Інститут менеджменту, фінансуючи діяльність Пласту, та нині ставши одним із членів Ініціативи 1 грудня.

Він був офіційним радником практично всіх українських президентів, кількох прем’єрів, але це ніколи не заважало йому висловлюватися критично і мати розкіш говорити правду про ситуацію як в Україні, так і в світі.

– Пане Богдане, ви – єдиний українець, який є дійсним членом Римського клубу. Ще у 1972 році Римський клуб презентував світові доповідь “Ліміти росту”, продемонструвавши, що нинішній напрямок, у якому рухається світ, може призвести до катастрофічних наслідків. Як вам здається, чи вплинуло це на людей та на політиків, чи сприяло реальним змінам?

–  Членів Римського клубу є менше сотні: це був такий принцип, не приймати більше людей. Там справді люди, які добре розуміють світову проблематику, і які опікуються долею світу, намагаючись щось змінити. Вплив цієї книги був, звісно, значний. Знаєте, саме після цієї книги в Європі почали масово виникати партії зелених і різні зелені організації, що займалися проблемами довкілля.

Був навіть вплив і на деяких глав держав. Ми потім мали декілька важливих зустрічей з людьми, які керували країнами. Проте, діяти відповідно до рекомендацій тієї книги вони не могли, це не сподобалося б більшості. Довкола книги було чимало критики, переважно зі сторони бізнесменів та ортодоксальних економістів. Продовження →

Опубліковано у Інтерв’ю, Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Сила жертви

Учора вранці я прокинувся з чітким усвідомленням: «А хлопці там далі голодують…» І зрозумів, що відтепер ця думка буде зі мною вже постійно.

Передчуваю, мине ще декілька днів, і їжу в себе мені доведеться пхати з певним зусиллям.

Я згоден із Блаженнійшим Любомиром Гузаром, що молоді люди голодували достатньо, щоб тепер вийти з цієї акції з високо піднятою головою. Завершення голодування не було б «ні зреченням ідеалів, ані втечею».

Знаю з досвіду наших ГУЛАГівських голодівок, що часом у протестну акцію легше увійти, аніж із неї вийти. Через те мене тривожить, що на прес-конференції 16 липня група голодувальників посилила свої вимоги. Адже така ескалація протесту зробить припинення акції ще складнішим.

Проте водночас я схиляю голову перед хлопцями й дівчатами за їхню мужність: це — серйозно. Кожний день їхніх мук створюватиме подвійне чудо: з одного боку, освячуватиме їхню справу й будитиме сумління народу, з другого — обтяжуватиме провину творців провокації «мы их развели как котят» відповідальністю ще й за життя цих молодих людей. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Євген Сверстюк: найбільший ворог той, що в собі

Євген СверстюкЄ люди, котрих треба лишень слухати й не задавати, скажемо так, непотрібних запитань. Слухати й робити висновки, себто навчатися. Коли навколо тільки бруд, фальш та нечестиве лукавство, ці люди — ми зовемо їх моральними авторитетами — начеб зорі засвічують у темних заблуканих душах співвітчизників. Вони — поза політикою, інакше ми б так їх не називали. Їх дуже мало — як на таку велику країну. Катастрофічно мало. Вони з честю пройшли крізь ту катастрофу, що спіткала український народ у ХХ столітті. Й тому наші прагнення та наші надії запліднюються їхнім досвідом. І вже точно з того щось-таки добре мусить вродитися…

Року 1973-го, в розпал боротьби з українським націоналізмом, а вірніше сказати — волелюбством, з вільним українським словом та незалежною думкою, Євген Сверстюк за виступи проти дискримінації української культури, протести проти арештів та незаконних судів над українськими патріотами отримав, як можна було очікувати, статус політв’язня: 7 років таборів і 5 — заслання. Було йому тоді лишень 44. Про ті роки і про тих людей ми вже багато знаємо, але потреба в такій інформації, у таких знаннях ще довго буде актуальною. Та сьогодні розмова про речі ще актуальніші.

Минулого тижня Євген Сверстюк — лавреат Державної премії ім. Тараса Шевченка, президент українського Пен-клубу, доктор філософії, головний редактор газети «Наша віра» — на запрошення Українського клубу Одеси побував у нашому місті. Того полудня, коли ми зустрілися, розмова йшла важко: далася взнаки мандрівка від Дерібасівської до Привозу й назад, і все те — пішки, а ввечері — публічна лекція… Але давалося й інше взнаки: отой гарт минулих випробувань, — звісно ж, духовний, а де сила духу, там і все інше…

— Євгене Олександровичу, коли читаєш вашу біо­графію чи життєписи ваших побратимів, людей, котрі не побоялися виступити проти тієї страшної системи, усвідомлюючи всю її жорстокість, цинізм та нелюдські методи придушення будь-якого спротиву, пережили все те, що випало на їхню долю, не зламалися, вистояли, то дивуєшся: звідки ота сила духу, ота свідомість і натхнення? Що тримало вас там, допомогло не зламатися?

— Людина повинна долати всі перешкоди і гартуватись, а не ламатися. Багато людей бачив я, котрі саме там, у лагері, набралися духу. Людина, яка зламалася, — це людина, яка ні на що не здатна. А діапазон пристосувань дуже широкий. Людина може виносити випробування, про які їй навіть не снилося. Ну а що стосується випробувань у зоні, то вони є дуже специфічні. Справа в тому, що в концлагерях збиралися добірні люди. І, попри всі умови нагляду, оту несприятливість побутову, безнадійність у розумінні перспективи, це дуже часто було спілкування з людьми яскравими, сміливими, по-своєму видатними: одні — талантом, інші — характером. Я туди потрапив у 44 роки, і для мене це не було школою бажаною, більше я переживав втрату дорогих років життя, творчих років. Це є завжди втрата років життя. Але якщо брати найкращі поезії, написані Василем Стусом, то вони написані у тих самих каторжних умовах зони, тюрми. Так само і «Невольнича муза» Ігоря Калинця. Я є теж автором віршів, і найяскравіші мої речі написані саме там (гадаю, що все-таки видам їх окремою книжкою). Це була зона неволі і зона особливих страждань. Туди любить приходити висока муза. Продовження →

Опубліковано у Інтерв’ю, Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Богдан Гаврилишин: Людство й Україна потребують іншої життєвої філософії

Про внутрішнє «валове щастя»

Зустрічі Богдана Гаврилишина з учасниками Літньої школи «Дня» претендують на те, щоб стати ще однією традицією співпраці газети та Богдана Дмитровича. Після торішнього спілкування з молоддю, яка стажувалася у «Дні», він ще до початку роботи Школи зателефонував головному редакторові з пропозицією зустрітися ще раз. Читачам нашої газети зайве нагадувати, що Богдан Гаврилишин — фахівець-економіст зі світовим ім’ям, голова Міжнародного інституту менеджменту, член Римського клубу, засновник економічного форуму в Давосі. Він надзвичайно добре розуміє механізми тих процесів, що мають місце в сучасному світі.

Власне, учасникам Літньої школи журналістики Богдан Дмитрович запропонував поспілкуватися про те, чому сьогодні глобальна цивілізація опинилася над прірвою. Утім, у розмові торкнулися й тих процесів, які нині тривають в українському суспільстві. Отож пропонуємо увазі читачів «Дня» найцікавіші фрагменти дискусії з Богданом Гаврилишиним.

— Існуюча світова економічна система швидко наближається до кінця свого корисного життєвого циклу, — переконаний Богдан Дмитрович, — тому що сьогодні капіталізм функціонує в спотвореному вигляді. Фінансова система існує сама для себе: одні й ті ж гравці бавляться між собою, торгуються, але не інвестують. Багаті країни стали багатшими, а бідні — ще біднішими, й різниця між ними поглиблюється. Під час кризи потрясіння передусім переживають не мільйонери, а малозабезпечені. Людина в такій економічній системі не має жодної цінності. Вона — лише ресурс. Натомість у нормальному, гуманному, світі людина має бути метою. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Глузман: Наші політики – глибоко аморальні люди

У «Підсумках» на ТВі від 8 липня 2012 р. з Вахтангом Кіпіані в гостях у студії Семен Глузман

Опубліковано у Відео, Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Мирослав Попович: Мовна проблема українців вирішуватиметься не один десяток років

Мирослав Попович, директор Інституту філософії, в інтерв’ю Ірині Соломко розповів про мовні політичні ігри регіоналів, причини слабкості української та її найближче майбутнє. Матеріал розміщено у №26 журналу «Корреспондент» від 6 липня 2012 року.

Мова таки завела у глухий кут – 3 липня Верховна Рада у другому читанні прийняла скандальний закон Про основи державної мовної політики, ініційований регіоналами Вадимом Колесніченком та Сергієм Ківаловим.

Документ дозволяє кожному регіону країни, де як мінімум 10% населення хотіли б спілкуватися не тільки українською, визначити для себе, яку мову, крім державної, використовувати в навчанні, діловодстві і під час звернень до держорганів.

Юридично закон дає право 18 мовам, якими в Україні говорять нацменшини, отримати статус регіональних. А на практиці у 13 областях країни – на сході і півдні –
регіональною зможе стати російська

Юридично закон дає право 18 мовам, якими в Україні говорять нацменшини, отримати статус регіональних. А на практиці у 13 областях країни – на сході і півдні – регіональною зможе стати російська, в Криму до подібного статусу мають шанс піднятися російська та кримсько-татарська, на Закарпатті – угорська, а в Чернівецькій області – румунська.

Опозиція й частина носіїв державної мови сприйняли закон вороже, вбачаючи в ньому спробу послабити позиції української і нав’язати країні двомовність. Адже по суті закон дав переваги російськомовній аудиторії, і виглядає це як реверанс пропрезидентської політсили в бік своїх виборців зі сходу і півдня.

Уже після першого читання документ, підготовлений Колесніченком та Ківаловим, викликав шквал емоцій: справа дійшла до кулачних боїв в парламенті між прихильниками закону й опозицією. А тепер, коли парламентарії остаточно ухвалили документ, протистояння вилилося на вулиці – опозиція і противники закону зіштовхнулися в масовому побоїщі зі співробітниками міліції. Були задіяні кулаки, палиці і сльозогінний газ.

У такий момент у країні важко знайти людину, здатну дати зважену і спокійну оцінку мовним новаціям ПР. Корреспондент зупинив свій вибір на філософі Мирославі Поповичу, вважаючи, що людина, яку називають моральним авторитетом нації, спроможна неупереджено оцінити майбутні зміни в мовному середовищі України.

– Мовний закон Партії регіонів викликав бурю емоцій у суспільстві, справа дійшла до гучних відставок і натуральних побоїщ. Не могли б ви відкинути емоції й оцінити закон?

– У мене дуже негативна реакція на нього. І вона не емоційна, а раціональна. Спочатку я б хотів відзначити політичну складову того, що сталося, нехай вона тут і не головна: Партія регіонів хоче зімітувати хоча б якусь перемогу в боротьбі за виконання хоча б якихось своїх передвиборчих обіцянок. Очевидно і те, що цей маневр був незграбним.

Також очевидно, що політичне призначення закону – це внести істеричні нотки в передвиборчу ситуацію. Крім цього, також якимось чином зосередити увагу людей на тих питаннях [гуманітарних, а не економічних і соціальних], які повинні розглядатися у другу, а не в першу чергу. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

«Закон про мови» — замах на Україну, — Гузар

Блаженніший Любомир Гузар вважає, що українці повинні відповісти на прийняття Верховною Радою «Закону про мови» масштабною просвітницькою роботою. Водночас він стверджує, що цей нормативний акт – замах на Україну. Про це він розповів 6 липня під час прес-конференції у Луцьку. З його слів, прийнятий парламентом «Закон про мови» зачепив «дуже делікатну струну» українського народу.

«Маю відчуття, що зроблено наступ на нашу мову. Нарід буде реагувати. Тепер нарід почне пробуджуватися», ‒ сказав він.

Водночас Блаженніший впевнений, що «Закон про мови» ‒ це замах на Україну. «Мова – це прояв патріотизму. За кордоном я жив в чужих середовищах, але я не стратив своєї мови… Напевно, в Україні є бажання певних груп, які зацікавлені в тому, щоб позбавити нас мови», ‒ зауважив Гузар. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

“В Україні може повторитися 1917 рік” – Скуратівський

Відомий мистецтвознавець, історик, літературознавець, публіцист, професор і учасник ініціативної групи “Першого грудня” Вадим Скуратівський не розуміє тих, хто вважає прийняття закону про мови хитрим маневром. Каже, що за своє довге життя багато побачив і пережив, щоб розуміти, що розвиток подій може бути дуже серйозним.

“Ті, хто говорять, що протестувати не потрібно — це ті конформісти, які думають, що якимось чином ця сама майже катастрофічна ситуація так чи інакше зникне за межами історії. А насправді це може бути початком розколу країни, а це вже різновид громадянської війни”, – повідомив він кореспонденту Gazeta.ua.

Як Ви радите діяти противникам цього закону?

– Звичайно, треба діяти конституційними і тільки конституційними засобами, тому що за їхніми межами, як сказав колишній міністр оборони України, тільки вулиця і автомат Калашникова. Якщо Україна здогадається не піти шляхом автомата Калашнікова, то це їй плюс від великої світової історії. Але як воно буде насправді ніхто не знає, тому що мерзотники, які опинилися при владі, йдуть на пролом. Щойно добродій Ківалов в Одесі відверто заявив, що мета цього закону одна — оголошення російської мови другою державною мовою. А це конкретно означає зникнення української мови з самої території України. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Право на слабость

Жил такой в Москве диссидент, Виктор Красин. В 70-ые вместе с таким же активистом правозащитного движения Петром Якиром был арестован. Оба, совсем немолодые люди, прошедшие в юности ужас сталинских лагерей, тогда, в 70-ые предали. В первую очередь, себя. Свои убеждения, свою прежнюю жизнь. И, разумеется, своих близких и друзей. Дали следователям КГБ показания, позволившие арестовать многих. И покаялись, так сказать, публично. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Сверстюк: Це чергова спроба русифікації, розпочатої ще радянською владою

Письменник, редактор газети “Наша віра” Євген Сверстюк вважає, що сучасні “русифікатори” на порядок нижчі від комуністів.

“Цей псевдозакон є черговим підступом, до яких ми звикли протягом багатьох десятиріч “совєтського” режиму. Під будь-яким претекстом була спроба утвердження політики злиття мов. Тобто політики тотальної русифікації під різним претекстом”, – вважає Сверстюк. Продовження →

Опубліковано у Відео, Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Треба чекати, що з’являтимуться всі можливі методи національного самозахисту — Сверстюк

«Цей законопроект, який образливим способом був притягнутий, який, безперечно, є викликом національній гідності українців, викликає нормальну реакцію в суспільстві. І надалі викликатиме. Я думаю, що це питання надзвичайно важливе. Для України воно важливе вже протягом століть. Щойно вона здобула незалежність — і вже є брутальне посягання на державну мову. Тому треба чекати, що з’являтимуться всі можливі методи національного самозахисту», — розповів Євген Сверстюк в інтерв’ю Gazeta.ua.

Продовження →

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Євген Сверстюк: Захищати мову треба грудьми, а не прапорцями

Український публіцист Євген Сверстюк вірить, що мова, як закон та історія, є священною для народу.

Продовження →

Опубліковано у Інтерв’ю | Теґи: | Коментування вимкнено

Заява Ініціативної групи «Першого грудня» у зв’язку з подіями 3 липня у Верховній Раді України

З великою тривогою ми, учасники Ініціативи «Першого грудня», звертаємося сьогодні до всього українського суспільства і кожного українського громадянина, незалежно від його походження, мови, віри чи поглядів.

3 липня 2012 року у Верховній Раді України відбувся антиконституційний «мовний» заколот. Жодна чесна людина, яка б хотіла висловити своє неупереджене слово, не знайде іншого визначення.

Зміст проголосованого «мовного» законопроекту є прикладом фальшивої законотворчості, яка не вирішує жодної принципової мовної проблеми в Україні, не дбає про мовні запити національних громад, а натомість використовує частину російськомовних українців задля розколу України, суспільного протистояння і розбрату.

Спосіб, у який було схвалено «мовний» законопроект, свідчить про катастрофу українського парламентаризму і вражаючу деградацію парламентської традиції. Парламент остаточно перетворився на місце бездумного «кнопкодавства», він утратив свою суспільну легітимність.

На очах суспільства «мовний» законопроект був проголосований по-злодійськи, з цинічними коментарями учасників злодійства, які не бояться ані свого злочину, ані громадянського осуду.

Продовження →

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Кардинал Любомир Гузар: Бог на стадіоні

Переживаємо особливий період – футбольний чемпіонат Європи 2012. На вулицях, у транспорті, в громадських приміщеннях, на радіо і телебаченні – багато розмов про перебіг змагань. Коментатори, гравці, тренери, аналітики і, звісно, вболівальники перед, під час та після ігор широко обговорюють усе, що відбувається.

Продовження →

Опубліковано у Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Не знаю жодних революціонерів, які змогли б гідно керувати державою — Богдан Гаврилишин

Богдан Гаврилишин, радник першого Президента України, чотирьох голів Верховної Ради і трьох прем’єр-міністрів України, член «Ініціативи 1-го грудня» зустрівся з учасниками Літньої школи газети «День» й провів дискусію на тему «Дороговкази на майбутнє».

Продовження →

Опубліковано у Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Вадим Скуратівський: Філософський інструмент Данила Демуцького

Радянська влада нагородила українського кінооператора трьома арештами, висилкою, тюрмою і Сталінською премією

Тиждень продовжує серію публікацій про знакові постаті української історії, які, потрапивши в лещата державно-репресивної комуністичної системи, постали перед життєвим вибором. Сьогодні розповідь про українського кінооператора Данила Демуцького, який, незважаючи на свої досягнення у кінематографі, зазнав сталінських репресій і був змушений коритися естетичним запитам радянської влади.

Продовження →

Опубліковано у Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Олександр Ярмола: Про моральних авторитетів

«Ми не друкуватимемо листівок, не будемо закликати повалити цей режим. У нас трохи інша мета — виховувати свідомих громадян». Ініціатива «Першого грудня»

Здається, нарешті в нашому суспільстві формується щось, про що годі було й мріяти, – незалежна рада моральних авторитетів. Мова йде про так звану ініціативу «Першого грудня».

Продовження →

Опубліковано у Статті | Коментування вимкнено

Любомир Гузар: Не треба робити з жінок чоловіків

Блаженніший Любомир Гузар є однаково великим авторитетом як для католиків і православних, так і для невіруючих. Пропонуємо вашій увазі конспект відповідей Блаженнішого на запитання, поставлені йому на зустічі «Бути християнином сьогодні», організованій молодіжним рухом MZM: Молодь за мир.

Продовження →

Опубліковано у Головне меню, Інтерв’ю | Теґи: | Коментування вимкнено