Вони повели себе ганебно – культуролог про депутатське житло

Вадим СкуратівськийНародні депутати, які взяли компенсацію за оренду житла, серед яких і мільйонери, повели себе ганебно.Про це у коментарі Gazeta.ua сказав культуролог Вадим Скуратівський.

“У великих вимірах історії є триста спартанців, які колись захистили елінську цивілізацію від східного деспотизму. І є 300 наших депутатів, які все зробили, як то-кажуть, навпаки. Які, очевидно, протягли пальця новому варіанту деспотизму. Ми ще не знаємо, як він виглядає. Але те, що зробили ці самі добродії, це справді асистування дияволу”, – зауважив науковець. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Євген Сверстюк: “Мало самого таланту: треба мати український хребет”

SverstyukЛюдина приходить у світ, щоб виповнити його таїною своєї присутності. Таїною, яка помножує радість, мудрість та світлість Божого задуму. Розмову про Євгена Сверстюка слід провадити спокійно, поза пафосом і дифірамбами. Він був людиною, умудреною життям, відчуттям власної міри присутності у світі.

Уже нині приходить розуміння того, що він єдиний виповнював цілий пласт культури, такої потрібної за теперішніх умов, розуміючи необхідність культивування й збереження духовних цінностей. Жодна його публікація не лишалася поза увагою публіки. Його любили, його не любили, але читали всі й усі коментували. Його книги розходилися блискавично й відразу ставали бібліографічною рідкістю.

Життя змусило Сверстюка не стати кабінетним науковцем. Вирваний із громадського виру, він повернуся до нього виповнений новими силами. Він завше був публічним, але публічність не розчинила його. Не пішов у політику, як багато хто з його покоління, не претендував на очільні посади – лишався самим собою, надолужуючи згаяний час, маючи тверду візію культурницького чину й власного призначення. Йому завжди було про що сказати. Сказати по­особливому, так, що кожен його вислів ставав афоризмом, спонукою до дії. Як противник пустої риторики, він був хорошим ритором. Умів дивовижно змінювати тональність виступу. Ніколи не втрачав уваги слухача і їй підпорядковувався. Завжди дотримувався суворих регламентів виступу й «дедлайнів».

Євген Сверстюк не мислив «монографічно». Його жанр – короткі, влучні тексти, досить рухливі й «на часі». Його уважний погляд не оминав жодної більш­менш вагомої події чи явища. Десятки публікацій майже одночасно з’являлися в численних виданнях. Його рукописи – найрізноманітніші клапті паперу, блокноти, газетні «береги» – усе, що можна було перетворити на аркуш. Квапливість у писанні поєднувалась із точністю, глибиною і вразливістю вислову.

Книги Сверстюка – це мережані вервечки різновекторних імпульсів, які інколи доволі важко увібгати під одну палітурку, водночас підпорядковані якійсь вишній організованості. Позаяк в усьому писаному присутній сам автор із доволі послідовним заглибленням у власний ціннісний простір.

Більшість із тих, хто пише про шістдесятництво і певною мірою причетний до нього, вживає метафору світла чи світлості. Цей вимір є найбільш вдалим, бо вказує на основну ціннісну матрицю цього руху – «ти знаєш, що ти людина». Шістдесятництво слід сприймати крізь людиноцентризм. Решта напластовується на цю основу, творячи певну систему цінностей і нормативів.

У статті «Українська література і християнська традиція» Сверстюк означує метод свого дослідницького підходу: «Літературу можна розглядати як духові спалахи і прозріння таланту, стривоженого вічними питаннями… що вище постать, то вище вони постають у ній як особиста доля». Отже, Сверстюк докладає до людини найвищу мірку, а це сприяє відкиданню всього другорядного.

Сверстюк – чудовий стиліст: дивовижна ритміка фрази, сміливість порівнянь, афористична точність вислову… Він уміє заворожити з перших рядків. Він не боїться «високих» порівнянь: Липківського з Лютером, Лесі Українки з Жанною д’Арк, Стуса з Базилеосом. Йому властиво порівнювати особистості високого штибу, вбачаючи схожість у їхніх намірах і мотиваціях, зміряючи людину «за образом і подобою»… У цьому вимірі велике ладнається з великим, а мале – з малим, світло – зі світлом, а зло – зі злом.

Сверстюк бачить людину лише на її шляху до Бога, тому те, що на позір виглядає як моралізаторство, насправді задалеке від буквалістики. Його письмо виповнене «глибокої тривоги» без якої, за його ж словами, «дух віри знижується до релігійної риторики».

Роки заслання, виключення із соціуму дають вміння бачити і вдивлятися. Мати ті моральні імперативи, які дарує затворництво. Заслання Сверстюка можна було б ототожнити з перебуванням у монастирі. Дар освітлення людина здобуває лише за умови включення в простір вічних питань, у пошуку власних духовних стовпів. Із заслання Сверстюк повернувся без каменя за пазухою, а з глибинним і піднесеним розумінням величі Шевченка й Гоголя.

Багато хто пам’ятає бурхливий виплеск його есеїстики на початку 1990­х, особливо книгу «Шевченко і час». 2011 року Сверстюк публікує нову книгу «Шевченко понад часом», а трохи згодом, 2013­го – «Гоголь і українська ніч». Ці книги мали вже інший намір – це розмова понад часом. Вони творилися протягом життя як внутрішній діалог, в якому переважало одкровення, свідчення, навчання.

І Шевченко, і Гоголь – це насамперед співрозмовники, вчителі, приятелі, духовні батьки. Зрозуміти Сверстюка поза цими книгами неможливо. Це два дороговкази його життя, два барометри його життєвого досвіду й життєвої правди.

Густина Сверстюкового вислову дивовижна. Її не можна відразу прозорити, бо поквапливість збиває каламуть, тоді як повільне занурення розгортає багатошаровість мислиннєвих побудов. Адже письмо Сверстюка потребує не лише інтелектуального, а й духовного, екзистенційного занурення, занурення досвідного, бо сам він далекий від словесної еквілібристики, як далекий від неї той, хто усвідомлює євангелічне проявлення слова у тому сенсі, якого йому надає євангеліст Іван: Слово животворче, воно виражене лише виявом Духа. Місткість висловлювання Сверстюка – вияв його духовного досвіду, а це той рівень мовлення, який можливий лише на «вістрі серцебиття». Можливий через адекват внутрішнього налаштування.

Якось Сверстюк переповів такий епізод. Під час слідства у справі Валентина Мороза Бориса Антоненка­Давидовича викликали до КДБ. Його запитали, чи передавав йому Мороз для читання свою книгу есеїв «Серед снігів». Він це підтвердив. Адже крамоли в тому не вбачав: Мороз дав йому текст як письменникові, щоб той висловив свою думку. Згодом на очній ставці Мороз почав заперечувати, що давав свій текст письменникові. Трапилась оказія – незбіг свідчень. Антоненко­Давидович був засмучений, особливо тим, що Мороз звинуватив його у брехні. У такому стані він зустрів на вулиці Сверстюка й переповів, що сталося. «Я ж сказав правду!» – бідкався письменник. Сверстюк не знав, як повівся би в тій ситуації, тому підтримав Мороза: «Хіба слід казати катам правду?». Згодом переосмислив той випадок, уже маючи «зеківський» досвід. Антоненко­Давидович був старої когорти. Був правдолюбом. За свого арешту він відкидав усе, що становило неправду, а все правдиве підтверджував. Так він повівся й у ситуації з Морозом. Сам Сверстюк, опинившись на місці Мороза, вчинив по­іншому – «воно для того й пишеться, щоб давати читати» – не заперечував, коли його запитували, чи давав комусь читати свій «Собор у риштованні». Так, давав!

Правдолюбство завжди в ньому межувало з повинністю лишатися людиною в будь­якій ситуації. Кажучи про Котляревського, Сверстюк якось відзначив: «Щоб бути зачинателем нової української літератури – мало самого таланту: треба мати український хребет. Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофи знову й знову випрямляється і утверджує вільне людське право – бути собою». Так, «одного таланту замало…»! Довкруж Сверстюка було багато талановитих людей, але їм бракувало сили «прямостояння». Сверстюкові було важливо лишатися собою. Покарання для нього було неминучим, бо «не міг по­іншому». Слідчі не намагалися його навіть вербувати. Йому не можна було дорікнути тим, що «совєтская власть» його вигодувала. Він був ворогом системи, і вони це добре знали. Вороги виявляли до нього повагу. Після повернення він так і лишився противником будь­якої системності, часто самотнім і не знаходячи підтримки, але продовжував жити просто, відповідно до власної природи і життєвих цінностей.

Мірка його була завше зависокою, а водночас надпростою. Його заздрісникам бракувало снаги відмовитися від спокус. Для них теза Сковороди «Світ ловив мене, але не спіймав» лишилася незбагненною. Світ часто ловив, ламав та затирав десятки імен…

Не треба зі Сверстюка витворювати лик героя. Поняття «герой» у нашій системі цінностей давно спрофановане й ні до чого не зобов’язує. Мірка Сверстюка – бути людиною. А, відповідно, бути собою! Тим, кому заповідано бути і жити «за образом і подобою»…

Автор: Олексій СІНЧЕНКО, “Віче

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Євген Сверстюк не дожив 10 днів до виходу книжки

Євген Сверстюк. Фото Радіо Свободи— У домовині Євген Сверстюк лежав у сорочці, вишитій білим по білому. Василь Стус передбачив це у вірші: “Сорочка тріпоче — із білого болю-вогню, струмує дорога — од білого-білого болю”, — каже зі сцени столичного Будинку вчителя правозахисник Василь Овсієнко, 65 років. Тут із 1989-го Міжнародне відділення ПЕН-клубу щороку вручало премію ім. Василя Стуса. Цьогоріч її не отримав ніхто. Нагородження замінили вечором пам’яті її засновника, дисидента Євгена Сверстюка. Він помер 1 грудня у віці 85 років. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Ігор Юхновський пропонує розділити Верховну Раду на Сенат і Національні збори

Ігор ЮхновськийВідомий український політичний діяч, народний депутат попередніх скликань, учасник ініціативної групи “Першого грудня” Ігор Юхновський запропонував свій варіант Конституції України, повідомляє ZN.UA.

Верховна Рада має складатися з двох палат, кожній з яких притаманні взаємодоповнюючі цілі щодо самої Конституції“, — йдеться в його матеріалі для ZN.UA.

Згідно з проектом Юхновського, Верхня палата Верховної Ради — Сенат (125 депутатів) — забезпечує стабільність і недоторканність Конституції. Нижня палата — Національні збори (325 депутатів) — у силу наданих їй повноважень матиме змогу вносити зміни, доповнення, нові положення до Конституції тощо. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

У Києві пройде вечір пам’яті Євгена Сверстюка

Євген Сверстюк. Фото Радіо СвободиУ Києві пройде вечір-спомин про відомого дисидента та філософа Євгена Сверстюка з презентацією його нової книги «Світлі голоси життя».

14 січня, середа

18.00

Будинок вчителя (вул. Володимирська, 57)

Щороку 14 січня, на свято Різдвяних Василів, проходило вручення премії імені Василя Стуса, яку присуджували за значні заслуги в українському громадському та культурному житті. З часу її заснування — 1989 року — Премію вручав Євген Сверстюк, тому цьогоріч вечір буде присвячено вшануванню його пам’яті за участі лауреатів премії.

Гостям також запрезентують нову книгу Євгена Сверстюка «Світлі голоси життя», яка вийшла друком вже після його смерті. До книги увійшли есеї та літературні статті про людей, з якими доля звела автора на тернистому життєвому шляху в часи неволі і в умовах свободи. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

«Допоможіть біженцям, і вони будуть апостолами єдності України» – Любомир Гузар

Що може зупинити війну? Чому треба допомагати вимушеним переселенцям? Як ставитися до тих, хто підтримав сепаратизм? Як переконати тих, хто вірить російській пропаганді, що їх обманюють? Який знак подає Різдво у часи, коли Україна вимушена захищати свою територіальну цілісність? Про це у розмові Радіо Свобода з кардиналом Любомиром Гузаром, предстоятелем Української греко-католицької церкви у 2001–2011 роках.

Продовження

Опубліковано у Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

ТРК «Київ» зробила документальний фільм про Євгена Сверстюка

4 грудня 2014 року відійшов у вічність Євген Сверстюк, відомий правозахисник, один з ініціаторів відродження УАПЦ. На ТРК «Київ» в пам’ять про видатного українця, філософа, письменника, дисидента і релігійного діяча зроблено документальний фільм, повідомляє кореспондент порталу “Релігія в Україні”.

Фільм складається з двох частин і має назву “Євген Сверстюк. В’язень сумління”. Це перший фільм про Євгена Сверстюка, відзнятий по свіжих слідах, одразу після його кончини.

Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Мирослав Попович: Стратегічним завданням для Європи є усунення Путіна від влади

Мирослав ПоповичРеволюція гідності, втеча президента Януковича, анексія Криму, війна на Донбасі – далеко не вичерпний перелік головних подій 2014 року, які змінили історію сучасної України. Нині про наслідки того, що сталося, говорять здебільшого політики. Але мине час, і свою зважену оцінку цим подіям дадуть історики і філософи.

Одну з перших спроб філософського осмислення того, що відбулося в нашій країні упродовж 2014 року, в розмові з «Главкомом» зробив один з найвідоміших вітчизняних філософів – керівник Інституту філософії ім. Г.С. Сковороди Мирослав

Попович. Автор монографії про історію європейської цивілізації «Червоне століття» міркує про причини і наслідки війни, яка триває нині в Україні, про те, що не в інтересах Росії захоплювати Україну, про патріотизм і хуліганство в поваленнях пам’ятників Леніну та про те, чому Європа обрала шлях підтримки України у її конфлікті із Росією. Продовження

Опубліковано у Публікації | Коментування вимкнено

“Підсумки дня” з кардиналом Любомиром Гузаром

Учасник групи “Першого грудня”, кардинал Любомир Гузар у програмі “Час. Підсумки дня” на 5 каналі.

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Богдан Гаврилишин: “С Украины начнется трансформация Европы”

Богдан ГаврилишинНаши новые ценности основываются на ответственности, самоорганизации и взаимовыручке, а многие общества мира к этому еще не готовы.

Украинцы уже сделали важный подарок миру, показав на Майдане, что такое ответственность друг за друга. Мир слишком долго жил в жесткой конкуренции, где человек не ценность, а ресурс.

Это главный вызов для глобальной экономики и причина ее кризисов. Обеспеченные люди хотят быстрой прибыли, поэтому вкладывают деньги в деньги, а не в развитие среды для жизни. Это стало причиной кризиса в 2008 году, но даже тогда мало кто понял, что мы переживаем кризис человеческих отношений. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

М.Попович: окупація Криму розділила всю післявоєнну історію Європи на дві частини

Український філософ, академік Мирослав Попович побажав читачам УНН і всій Україні миру у новому році. Проте, за його словами, тільки воєнні формування можуть принести мир.

“Не в тому розумінні, що ми повинні воювати до кінця, а в тому розумінні, що тільки з позиції сили ми можемо відстояти свої принципи, які досить послідовно викладені в Мінських угодах”, — наголосив М.Попович.

На запитання УНН, що йому найбільше запам’яталося минулого року, він відповів, що найбільш несподіваним і навіть шокуючим була окупація Криму.

“Все інше можна зрозуміти, а тут — просто шок”, — повідомив філософ. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Вадим Скуратівський: Радикальна енергія суспільства може поновитися

Вадим СкуратівськийРозмова з Вадимом Скуратівським, істориком, публіцистом, літературознавцем, учасником Ініціативної групи «Першого грудня», про Майдан, високу температуру, Троцього та Поплавського.

Вадим Скуратівський — унікальний українець, якого неможливо описати переліком посад чи нагород. Він має настільки широку сферу інтересів, що говорити з ним можна майже про все, при цьому він зберігає безпосередність і відкритість зі співрозмовником. Найскладніше в друкованій розмові описати, наскільки емоційно й швидко говорить Вадим Леонтійович, він блискавично реагує на запитання і перервати його неможливо. У 72 роки він не збавляє динамічного темпу, не забуваючи часто й влучно жартувати: «Передзвоніть мені на домашній, бо мій мобільний такий самий немічний, як і я, і от-от розрядиться», — говорив Вадим Скуратівський, коли ми телефонували. Продовження

Опубліковано у Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович претендує на голову конкурсної комісії з визначення голови Національного антикорупційного бюро

Мирослав МариновичЧлен ініціативної групи “Першого грудня”, публіцист, правозахисник Мирослав Маринович є одним із п’яти претендентів на голову конкурсної комісії з визначення голови Національного антикорупційного бюро.

Про це повідомив народний депутат Сергій Лещенко на своїй сторінці в Facebook. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Або ми солідарні, або програємо

t280x180_ArticlePreviewImage_19046Розмова з Мирославом Поповичем, доктором філософських наук, професором, академіком НАН України, про Ініціативну групу «Першого грудня», командний дух та роль фантазії

Ми продовжуємо публікувати інтерв’ю з членами Ініціативної групи «Першого грудня», цього разу нам вдалося поспілкуватися із Мирославом Поповичем, філософом, директором Інституту філософії імені Григорія Сковороди НАН України, завідувачем відділу логіки та методології науки Інституту філософії. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

“Майдан: усна історія”. Розмова з Любомиром Гузаром

Guzar1Кардинал Любомир Гузар у проекті Українського інституту національної пам’яті та Фонду збереження історії Майдану “Майдан: усна історія” розповів, що дня нього означають події зими 2013-2014. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович у програмі “Вечір з Миколою Княжицьким”

В ефірі Еспресо.TV Мирослав Маринович – правозахисник, проректор Українського католицького університету.

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Маринович: “Щоб українська культура розвивалася потрібно припинити її регулювати”

Мирослав МариновичДля розвитку української культури потрібно запустити ті ж механізми, що і для економіки. Про це в ефірі програми Еспресо.TV “Вечір з Миколою Княжицьким” заявив правозахисник, проректор Українського католицького університету Мирослав Маринович.

“Я би повторив ту саму формулу, яку я, і не лише я, маю щодо економіки: сьогодні найбільше завдання держави – дати людям заробити самим. Відпустити ситуацію так, щоб люди могли захистити свої економічні інтереси, відкрити свої бізнеси і так далі. Приблизно те саме в культурі: ми затиснуті попередніми способами регулювання культури”, – зазначив він. 

“Мене завжди вражало те, що коли я бачу, коли українці виїжджають за кордон, потрапляють в інші обставини регулювання уваги до культури, вони стають творчими людьми, вони творять дуже цікаві, не вторинні речі. А ми тут в Україні “мавпуємо” російські зразки, або майже завжди це робимо. Потрібно відпустити, не регулювати, а сприяти творчому розкриттю, потенціалу. Він є величезний в Україні. Майдан це показав, він витворив ситуацію коли креативність людей просто зашкалювала”, – заявив Маринович. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович у ВУМ 5 .12.2014. Цінності в Україні: виживати у заданому чи формувати

Лекція Мирослава Мариновича, українського правозахисника, публіциста, релігієзнавця, члена-засновника Української Гельсінської групи, організатора амністерського руху в Україні, віце-ректора Українського Католицького Університету у Львові. “Цінності в Україні сьогодні: виживати у заданому чи формувати бажане?” Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович: Правда допоможе нам виграти на Сході

2013_05_15_101Правозахисник, публіцист, релігієзнавець, учасник ініціативи Першого грудня Мирослав Маринович у програмі Еспресо.TV “Вечір із Миколою Княжицьким” розповів про майбутнє возз’єднання України, що допоможе державі перемогти у кампанії на Сході та небезпечність певних політиків у парламенті Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Радикальна енергія суспільства може поновитися

Вадим СкуратівськийРозмова з Вадимом Скуратівським, істориком, публіцистом, літературознавцем, учасником Ініціативної групи «Першого грудня», про Майдан, високу температуру, Троцього та Поплавського

Вадим Скуратівський — унікальний українець, якого неможливо описати переліком посад чи нагород. Він має настільки широку сферу інтересів, що говорити з ним можна майже про все, при цьому він зберігає безпосередність і відкритість зі співрозмовником. Найскладніше в друкованій розмові описати, наскільки емоційно й швидко говорить Вадим Леонтійович, він блискавично реагує на запитання і перервати його неможливо. Продовження

Опубліковано у Публікації | Коментування вимкнено