Група «Першого грудня» до Савченко: «Путін Вас боїться, тож залишайтеся живою!»

Учасники групи «Першого грудня» висловлюють захоплення сміливістю і високою саможертовністю української льотчиці Надії Савченко та закликають її берегти себе і припинити голодування. Про це йдеться у зверненні групи.

«Ви і в неволі залишаєтеся Воїном світла, який протистоїть державній машині Зла. Ви вже стали для світу — й рідної України передусім, — символом стійкості духу. Хто не сліпий, той бачить: на Вашому боці “правда і воля святая”», — йдеться у зверненні. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Звернення групи «Першого грудня» до Надії Савченко

Дорога Надіє, дорога наша українська пташко!

Звертаємося до Вас, щоб висловити захоплення Вашою сміливістю і високою саможертовністю. Ви і в неволі залишаєтеся Воїном світла, який протистоїть державній машині Зла. Ви вже стали для світу — й рідної України передусім, — символом стійкості духу. Хто не сліпий, той бачить: на Вашому боці «правда і воля святая».

Путін боїться Вас.

Але ще більше він боятиметься Вас, якщо Ви залишитеся живою. Кожен день Вашого життя наближає вирок його цинічному режимові. Не дайте новітньому Сталінові втішитися і розвести руками: «Ну що ж, немає людини — немає проблеми».

Збережіть себе, Надіє! Пам’ятайте про інше значення свого імені: надія повинна жити!

На Вас чекають українська земля і українське небо!

І нехай береже Вас Господь!

 

З повагою Ініціативна група «Першого грудня»: В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Євген Захаров, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський.

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович: Бунт українського вола

marynovych_4Розмова з віце-ректором Українського католицького університету і членом ініціативної групи «Першого грудня» Мирославом Мариновичем про Революцію гідності: як Майдан змінив українців і чи є шанси на те, що він стане великою історичною подією для всієї України? Продовження

Опубліковано у Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

В’ячеслав Брюховецький: «Покоління, що змінить країну, вже приходить»

Platfor.ma спільно з Києво-Могилянською бізнес-школоюзапочатковує новий спецпроект «Changers» про тих, хто змінює світ довкола себе. Перший наш герой – почесний президент Києво-Могилянської академії, громадський діяч, учасник групи “Першого грудня”, літературознавець та Герой України В’ячеслав Брюховецький, який став головним ініціатором відродження Могилянки як сучасного вищого навчального закладу.Platfor.ma поговорила з ним про те, як реформувати вищу школу, що робити з Донбасом і що Україна може запропонувати світу.

bfedbb3-840

Фотографія: НаУКМА

Продовження

Опубліковано у Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Іван Дзюба: “Першою жертвою війни стає правда”

http://photo.unian.netГерой України й академік, учасник ініціативи Першого грудня – про санкції проти Росії, дипломатичну мовчанку ОБСЄ та уроки історії. Він не любить давати інтерв’ю. І якщо робить це, то доcить рідко. Та все ж мені вдалося вмовити Івана Дзюбу. 83-річний Герой України, дисидент, академік, екс-міністр культури (у нього багато звань та регалій) поділився з “Експресом” своїми думками щодо останніх подій… Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович: Коли дипломатія переважає над засадами віри

Мирослав МариновичЦими днями ім’я Його Святості Папи Франциска І в середовищі греко-католиків на слуху.

Адже саме йому ми завдячуємо тим, що до архикатедрального собору св. Юра привезено унікальну реліквію з Ватикану – Нерукотворний образ Ісуса Христа. До нього триває тепер масове паломництво вірних, що з’їжджаються звідусіль, щоб припасти до нього у щирій молитві.

Дати дозвіл, щоб цю ікону привезли в країну, в якій триває болісна війна, – це великий дар з боку Папи, це величний жест його благословення, яке гоїть душевні рани і скріплює віру стривожених. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Любомир Гузар: “Ми переможемо, коли будемо єдині”

2932448-135У церковно-народній пісні співаємо так: “В єдності сила народу: Боже, нам єдність подай”. Співаємо ці слова від щирого серця. Однак в автора цього матеріалу виникають сумніви, чи ті, хто співає, мають чітке уявлення, що таке єдність народу.

Не претендуючи на вичерпне пояснення цих слів, хочу все ж таки заохотити віруючих і невіруючих співвітчизників задуматися над їх змістом. Це важливо з двох причин: віруючі українці мають розуміти, про що моляться, а всі громадяни країни повинні знати, що робити, аби здійснити єдність нашого народу. Продовження

Опубліковано у Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Звернення групи «Першого грудня» до Президента та Прем’єр-міністра

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Відео з прес-конференції групи “Першого грудня” 12.02.2015

Учасники групи «Першого грудня» звернулися до Президента та Прем’єр-міністра із закликом налагодити відвертий діалог між владою та суспільством. “Довіра народу до влади є запорукою нашої перемоги”, — з такою заявою виступили відомі інтелектуали.

 

Опубліковано у Новини, Публікації | Коментування вимкнено

Звернення групи «Першого грудня» до Президента України і Прем’єр-міністра України щодо необхідності діалогу влади із суспільством

Шановний пане Президенте!

Шановний пане Прем’єр-міністре!

Драматичні виклики, що постали перед Україною, потребують від усіх нас максимальної національної єдності. Ніщо так не посилило б нашого ворога, як «тріщини» всередині українського політикуму і взаємне відчуження влади та суспільства.

На жаль, ці загрози не є суто уявними.

Так, Ваші, пане Президенте і пане Прем’єр-міністре, зусилля щодо захисту й реформування країни, заслуговують на повагу.

Так, українці демонструють волю до свободи, героїзм і терпіння.

Проте не можна не бачити, що Путін зробив ставку не тільки на військову агресію, а й на руйнування України зсередини. Його потенційні союзники: Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Група “Першого грудня”: Без відвертого діалогу влади з суспільством наша перемога неможлива

Учасники групи «Першого грудня» звернулися до Президента та Прем’єр-міністра із закликом налагодити відвертий діалог між владою та суспільством. “Довіра народу до влади є запорукою нашої перемоги”, — з такою заявою виступили відомі інтелектуали. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович: Коли дипломатія переважає над засадами віри

Цими днями ім’я Його Святості Папи Франциска І в середовищі греко-католиків на слуху. Адже саме йому ми завдячуємо тим, що до архикатедрального собору св. Юра привезено унікальну реліквію з Ватикану – Нерукотворний образ Ісуса Христа. До нього триває тепер масове паломництво вірних, що з’їжджаються звідусіль, щоб припасти до нього у щирій молитві. Дати дозвіл, щоб цю ікону привезли в країну, в якій триває болісна війна, – це великий  дар з боку Папи, це величний жест його благословення, яке гоїть душевні рани і скріплює віру стривожених.

Водночас греко-католики з тривогою обговорюють слова, з якими під час загальної авдієнції 4 лютого 2015 року Папа Франциск звернувся до українців. У цьому випадку душі вірних роздирають сумніви й розгубленість. З одного боку, ті, що припадають до згаданого образу Ісуса з ревною молитвою, не можуть не погодитися з твердженням Папи, що «молитва є нашим протестом перед Богом у часи війни». Люди  вдячні і самому Франциску І за його незмінну молитву. Однак, з іншого боку, вони не можуть прийняти певні його твердження, що, на їхню думку, розминаються з правдою. Звучить майже одностайний висновок: Папу підставили його радники. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

“Майдан: усна історія”. Розмова з Мирославом Поповичем

Академік, директор Інституту філософії АН України, учасник групи “Першого грудня” Мирослав Попович у проекті Українського інституту національної пам’яті та Фонду збереження історії Майдану “Майдан: усна історія” розповів, що дня нього означають події зими 2013-2014. Продовження

Опубліковано у Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Було б набагато краще, якби ми не мали прем’єра – Богдан Гаврилишин

Один із найвпливовіших українців світу про те, як трансформувати Україну.З самого ранку в кабінеті Богдана Гаврилишина гості. Це група молодих хлопців і дівчат, що прийшли до нього на зустріч перед своєю навчальною поїздкою в Австрію. Відомий економіст, меценат, пластун дає поради на що звернути увагу і який досвід вони обов’язково повинні перейняти. Він вірить, що молодь змінить Україну. Для цього й створив спеціальний благодійний фонд. В розмові з Радіо Свобода 88-річний фундатор економічного форуму в Давосі, колишній радник трьох українських президентів, член ініціативної групи Першого грудня та Римського клубу пояснює: світові потрібна зміна парадигми, за якою Україна вже почала жити на Майдані.  Продовження

Опубліковано у Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

АНОНС. Учасники групи «Першого грудня» — владі: «Поговоріть відверто з народом»

1-12_smallУчасники групи «Першого грудня» звернуться до Президента та Прем’єр-міністра із закликом налогодити відвертий діалог між владою та суспільством. Також на прес-конференції група оголосить про оновлений склад.

 

12 лютого, четвер

13.30

Прес-зал УНІАН, вул. Хрещатик, 4

Учасники прес-конференції:

  • В’ячеслав Брюховецький — літературознавець, почесний президент університету «Києво-Могилянська академія», черговий головуючий Ініціативної групи «Першого грудня».
  • Володимир Панченко — письменник, літературознавець, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», учасник Ініціативної групи «Першого грудня».
  • Юрій Щербак — письменник, публіцист, доктор медичних наук, учасник Ініціативної групи «Першого грудня».

Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович. Щораз повніша чаша Надії Савченко

Мирослав МариновичНіхто з нас не знає, як обирає Господь людей для реалізації Свого плану для світу. Це тайна, яка не має раціональних земних пояснень. Проте схоже, що вступним тестом для такого обранця є готовність витримати великі страждання. Причому не просто витримати, а надати їм високого сенсу – так, щоб від них почали вібрувати серця мільйонів.

Надія Савченко є такою обраницею, і вона гідно витримує свій іспит. Менш упевнено можна стверджувати це щодо тих «мільйонів», серця яких мали б уже вібрувати у чіткому ритмі солідарності з нею. Адже Надія послана нам для того, щоб на тлі її героїзму соромно було уникати військової служби чи в інший спосіб ховатися за мамині спідниці. На тлі її незламності гидкими мають виглядати наші в’юнкі компроміси зі злом. Продовження

Опубліковано у Публікації | Коментування вимкнено

Гаврилишин: За два роки в Україні почнеться економічне диво

Гаврилишин: За два роки в Україні почнеться економічне диво

На думку одного з найвпливовіших українців світу Богдана Гаврилишина, Україна не лише стоїть в авангарді Європи, вона може стати прикладом для наслідування для усього світу.

Продовження

Опубліковано у Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Вони повели себе ганебно – культуролог про депутатське житло

Вадим СкуратівськийНародні депутати, які взяли компенсацію за оренду житла, серед яких і мільйонери, повели себе ганебно.Про це у коментарі Gazeta.ua сказав культуролог Вадим Скуратівський.

“У великих вимірах історії є триста спартанців, які колись захистили елінську цивілізацію від східного деспотизму. І є 300 наших депутатів, які все зробили, як то-кажуть, навпаки. Які, очевидно, протягли пальця новому варіанту деспотизму. Ми ще не знаємо, як він виглядає. Але те, що зробили ці самі добродії, це справді асистування дияволу”, – зауважив науковець. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Євген Сверстюк: “Мало самого таланту: треба мати український хребет”

SverstyukЛюдина приходить у світ, щоб виповнити його таїною своєї присутності. Таїною, яка помножує радість, мудрість та світлість Божого задуму. Розмову про Євгена Сверстюка слід провадити спокійно, поза пафосом і дифірамбами. Він був людиною, умудреною життям, відчуттям власної міри присутності у світі.

Уже нині приходить розуміння того, що він єдиний виповнював цілий пласт культури, такої потрібної за теперішніх умов, розуміючи необхідність культивування й збереження духовних цінностей. Жодна його публікація не лишалася поза увагою публіки. Його любили, його не любили, але читали всі й усі коментували. Його книги розходилися блискавично й відразу ставали бібліографічною рідкістю.

Життя змусило Сверстюка не стати кабінетним науковцем. Вирваний із громадського виру, він повернуся до нього виповнений новими силами. Він завше був публічним, але публічність не розчинила його. Не пішов у політику, як багато хто з його покоління, не претендував на очільні посади – лишався самим собою, надолужуючи згаяний час, маючи тверду візію культурницького чину й власного призначення. Йому завжди було про що сказати. Сказати по­особливому, так, що кожен його вислів ставав афоризмом, спонукою до дії. Як противник пустої риторики, він був хорошим ритором. Умів дивовижно змінювати тональність виступу. Ніколи не втрачав уваги слухача і їй підпорядковувався. Завжди дотримувався суворих регламентів виступу й «дедлайнів».

Євген Сверстюк не мислив «монографічно». Його жанр – короткі, влучні тексти, досить рухливі й «на часі». Його уважний погляд не оминав жодної більш­менш вагомої події чи явища. Десятки публікацій майже одночасно з’являлися в численних виданнях. Його рукописи – найрізноманітніші клапті паперу, блокноти, газетні «береги» – усе, що можна було перетворити на аркуш. Квапливість у писанні поєднувалась із точністю, глибиною і вразливістю вислову.

Книги Сверстюка – це мережані вервечки різновекторних імпульсів, які інколи доволі важко увібгати під одну палітурку, водночас підпорядковані якійсь вишній організованості. Позаяк в усьому писаному присутній сам автор із доволі послідовним заглибленням у власний ціннісний простір.

Більшість із тих, хто пише про шістдесятництво і певною мірою причетний до нього, вживає метафору світла чи світлості. Цей вимір є найбільш вдалим, бо вказує на основну ціннісну матрицю цього руху – «ти знаєш, що ти людина». Шістдесятництво слід сприймати крізь людиноцентризм. Решта напластовується на цю основу, творячи певну систему цінностей і нормативів.

У статті «Українська література і християнська традиція» Сверстюк означує метод свого дослідницького підходу: «Літературу можна розглядати як духові спалахи і прозріння таланту, стривоженого вічними питаннями… що вище постать, то вище вони постають у ній як особиста доля». Отже, Сверстюк докладає до людини найвищу мірку, а це сприяє відкиданню всього другорядного.

Сверстюк – чудовий стиліст: дивовижна ритміка фрази, сміливість порівнянь, афористична точність вислову… Він уміє заворожити з перших рядків. Він не боїться «високих» порівнянь: Липківського з Лютером, Лесі Українки з Жанною д’Арк, Стуса з Базилеосом. Йому властиво порівнювати особистості високого штибу, вбачаючи схожість у їхніх намірах і мотиваціях, зміряючи людину «за образом і подобою»… У цьому вимірі велике ладнається з великим, а мале – з малим, світло – зі світлом, а зло – зі злом.

Сверстюк бачить людину лише на її шляху до Бога, тому те, що на позір виглядає як моралізаторство, насправді задалеке від буквалістики. Його письмо виповнене «глибокої тривоги» без якої, за його ж словами, «дух віри знижується до релігійної риторики».

Роки заслання, виключення із соціуму дають вміння бачити і вдивлятися. Мати ті моральні імперативи, які дарує затворництво. Заслання Сверстюка можна було б ототожнити з перебуванням у монастирі. Дар освітлення людина здобуває лише за умови включення в простір вічних питань, у пошуку власних духовних стовпів. Із заслання Сверстюк повернувся без каменя за пазухою, а з глибинним і піднесеним розумінням величі Шевченка й Гоголя.

Багато хто пам’ятає бурхливий виплеск його есеїстики на початку 1990­х, особливо книгу «Шевченко і час». 2011 року Сверстюк публікує нову книгу «Шевченко понад часом», а трохи згодом, 2013­го – «Гоголь і українська ніч». Ці книги мали вже інший намір – це розмова понад часом. Вони творилися протягом життя як внутрішній діалог, в якому переважало одкровення, свідчення, навчання.

І Шевченко, і Гоголь – це насамперед співрозмовники, вчителі, приятелі, духовні батьки. Зрозуміти Сверстюка поза цими книгами неможливо. Це два дороговкази його життя, два барометри його життєвого досвіду й життєвої правди.

Густина Сверстюкового вислову дивовижна. Її не можна відразу прозорити, бо поквапливість збиває каламуть, тоді як повільне занурення розгортає багатошаровість мислиннєвих побудов. Адже письмо Сверстюка потребує не лише інтелектуального, а й духовного, екзистенційного занурення, занурення досвідного, бо сам він далекий від словесної еквілібристики, як далекий від неї той, хто усвідомлює євангелічне проявлення слова у тому сенсі, якого йому надає євангеліст Іван: Слово животворче, воно виражене лише виявом Духа. Місткість висловлювання Сверстюка – вияв його духовного досвіду, а це той рівень мовлення, який можливий лише на «вістрі серцебиття». Можливий через адекват внутрішнього налаштування.

Якось Сверстюк переповів такий епізод. Під час слідства у справі Валентина Мороза Бориса Антоненка­Давидовича викликали до КДБ. Його запитали, чи передавав йому Мороз для читання свою книгу есеїв «Серед снігів». Він це підтвердив. Адже крамоли в тому не вбачав: Мороз дав йому текст як письменникові, щоб той висловив свою думку. Згодом на очній ставці Мороз почав заперечувати, що давав свій текст письменникові. Трапилась оказія – незбіг свідчень. Антоненко­Давидович був засмучений, особливо тим, що Мороз звинуватив його у брехні. У такому стані він зустрів на вулиці Сверстюка й переповів, що сталося. «Я ж сказав правду!» – бідкався письменник. Сверстюк не знав, як повівся би в тій ситуації, тому підтримав Мороза: «Хіба слід казати катам правду?». Згодом переосмислив той випадок, уже маючи «зеківський» досвід. Антоненко­Давидович був старої когорти. Був правдолюбом. За свого арешту він відкидав усе, що становило неправду, а все правдиве підтверджував. Так він повівся й у ситуації з Морозом. Сам Сверстюк, опинившись на місці Мороза, вчинив по­іншому – «воно для того й пишеться, щоб давати читати» – не заперечував, коли його запитували, чи давав комусь читати свій «Собор у риштованні». Так, давав!

Правдолюбство завжди в ньому межувало з повинністю лишатися людиною в будь­якій ситуації. Кажучи про Котляревського, Сверстюк якось відзначив: «Щоб бути зачинателем нової української літератури – мало самого таланту: треба мати український хребет. Той хребет, який крізь усі лихоліття й катастрофи знову й знову випрямляється і утверджує вільне людське право – бути собою». Так, «одного таланту замало…»! Довкруж Сверстюка було багато талановитих людей, але їм бракувало сили «прямостояння». Сверстюкові було важливо лишатися собою. Покарання для нього було неминучим, бо «не міг по­іншому». Слідчі не намагалися його навіть вербувати. Йому не можна було дорікнути тим, що «совєтская власть» його вигодувала. Він був ворогом системи, і вони це добре знали. Вороги виявляли до нього повагу. Після повернення він так і лишився противником будь­якої системності, часто самотнім і не знаходячи підтримки, але продовжував жити просто, відповідно до власної природи і життєвих цінностей.

Мірка його була завше зависокою, а водночас надпростою. Його заздрісникам бракувало снаги відмовитися від спокус. Для них теза Сковороди «Світ ловив мене, але не спіймав» лишилася незбагненною. Світ часто ловив, ламав та затирав десятки імен…

Не треба зі Сверстюка витворювати лик героя. Поняття «герой» у нашій системі цінностей давно спрофановане й ні до чого не зобов’язує. Мірка Сверстюка – бути людиною. А, відповідно, бути собою! Тим, кому заповідано бути і жити «за образом і подобою»…

Автор: Олексій СІНЧЕНКО, “Віче

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Євген Сверстюк не дожив 10 днів до виходу книжки

Євген Сверстюк. Фото Радіо Свободи— У домовині Євген Сверстюк лежав у сорочці, вишитій білим по білому. Василь Стус передбачив це у вірші: “Сорочка тріпоче — із білого болю-вогню, струмує дорога — од білого-білого болю”, — каже зі сцени столичного Будинку вчителя правозахисник Василь Овсієнко, 65 років. Тут із 1989-го Міжнародне відділення ПЕН-клубу щороку вручало премію ім. Василя Стуса. Цьогоріч її не отримав ніхто. Нагородження замінили вечором пам’яті її засновника, дисидента Євгена Сверстюка. Він помер 1 грудня у віці 85 років. Продовження

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено