Urgent Address of the “First of December” Initiative Group to European Leaders

Turkish President Recep Tayyip Erdogan

German Chancellor Olaf Scholz

President of France Emmanuel Macron

Federal Council of Switzerland

May 7, 2022

Highly respected leaders!

We, Ukrainian scholars, human rights defenders, former dissidents who survived the extraordinary pressure of the totalitarian system, appeal to you, political leaders, who are empowered to help Ukraine and its heroes.

The Ukrainian garrison in Mariupol is completely surrounded by a disproportionate number of Russian troops. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Термінове звернення Ініціативної групи «Першого грудня» до європейських лідерів

Президенту Туреччини Реджепу Теїпу Ердогану

Канцлеру Німеччини Олафу Шольцу

Президенту Франції Емануелю Макрону

Федеральній Раді Швейцарії

7 травня 2022 року

Високоповажні лідери!

Ми, українські науковці, правозахисники, колишні дисиденти, які пережили каток тоталітарної системи, звертаємося до вас, політиків, у чиїх силах допомогти Україні та її героям.

Український гарнізон в Маріуполі перебуває у повному оточенні неспівмірною кількістю російських військ.

Urgent Address of the “First of December” Initiative Group to European Leaders

Понад 70 діб військові, а також цивільні особи, у яких не було шансів вижити в окупації, залишаються в укритті заводу «Азовсталь». Без доступу до води, їжі, ліків. Військові не можуть поповнити запаси зброї. Їх бомбардують з повітря, моря, суходолу. Бої не припиняються ні на годину.

Битва за Маріуполь – це українські Фермопіли.

Але ми живемо у гуманістичному ХХІ столітті, і наш обов’язок, обов’язок усього цивілізованого світу врятувати 300 спартанців України.

Їхні діти, дружини і матері не пробачать нам усім бездіяльність.

Історія світових війн знає багато прикладів, коли сторони проявляли добру волю і давали військовим вийти з оточення.

На жаль, дипломатичного ресурсу України замало для таких домовленостей.

Ми закликаємо вас, високоповажне панство, виступити третьою стороною в процедурі extraction.

Історія не забуде ваших зусиль. Українська нація буде дякувати вам довічно.

Український гарнізон у Маріуполі ще можливо врятувати. Але лік іде на години.

З повагою,

Ініціативна група “Першого грудня”

Оля Гнатюк

Володимир Єрмоленко

Євген Захаров

Йосиф Зісельс

Ігор Козловський

Мирослав Маринович

Ігор Юхновський

Ярослав Яцків

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Why the world needs a second front against Russia

An open letter by Ukrainian intellectuals and human rights defenders to the international community

Over the past two months, the world has watched Ukrainians’ heroic resistance against Russia’s neo-imperialist evil.

During this time, the attitude of the free democratic world to this war has changed, from disbelief that Ukrainians could be capable of withstanding Russian aggression, to careful support for Ukrainian resistance, and finally to today’s  decisive and large-scale support.

The goals of international support to Ukraine have also changed. Initially, it was focused on supporting the eventual resistance movement in territories captured by the Russians; it followed into support in the defense of Kyiv; now it is evolving into a clear understanding that this is not only a Ukrainian war. As British Foreign Secretary Liz Truss has said,  “the war in Ukraine is our war – it is everyone’s war… because Ukraine’s victory is a strategic imperative for all of us.”

Ukrainians are grateful for this support, but it needs to be strengthened. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Чому потрібен другий фронт проти Росії?

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня» до міжнародної спільноти

Why the world needs a second front against Russia

Понад два місяці весь світ слідкує за героїчним спротивом, що його українці чинять російському неоімперському злу.
За цей час позиція вільного демократичного світу трансформувалася – від фаталістичної невіри в сили українців стримувати російську агресію, через обережну підтримку українського спротиву – до підтримки рішучої та масштабної, яку відчуваємо сьогодні.

Відповідно до цих настроїв формувалися цілі такої міжнародної підтримки – від потенційної допомоги партизанському рухові в повністю окупованій Україні, через підтримку в локальній обороні Києва – до чіткого розуміння: «Війна в Україні – це наша війна, це війна кожного, тому що перемога України є стратегічним імперативом для всіх нас» (Міністерка закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс).

Українці вдячні за цю підтримку, але її треба посилювати. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Як нам жити в умовах війни?

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»

Історики по-різному назвуть цю війну.
Війна за спадок Київської Русі. Агонія Російської імперії. Спроба нового переділу світу. Зіткнення цивілізацій. Та хоч як назвати геополітичні аспекти цього протистояння, вигляд закатованих тіл і зґвалтованих людей завжди свідчитиме, що ми ведемо боротьбу з новітнім утіленням екзистенційного зла.

Звідси наше перше й найголовніше завдання – бути «воїнами світла, воїнами добра». І завжди пам’ятати, що зірватися в морок темряви дуже легко, а повернутися – майже неможливо.  

Україні у складі демократичної частини людства протистоїть не Путін та низка генералів-садистів, а євразійська недоімперія, яка на наших очах перетворюється з авторитарної держави – на тоталітарну. Численні злочини російської воєнщини – це свідоме й заплановане руйнування і спалення мостів між Росією та демократичним світом, вороття навіть на поріг якого у такому імперському форматі їй уже немає.

З початком війни життя в Україні разюче змінилося – і маємо тут на увазі не лише смерті та страждання. Знову, як і на Майданах, вразило світ чудо самоорганізації українців, коли кожен знаходить собі своє завдання, не чекаючи на команду згори:
У Президенті  світ побачив переконливого лідера нації.
Український воїн став натхненним захисником і рятівником.
Медики та рятувальники допомогли зберегти численні життя.
Волонтер перетворився на носія жертовного благодіяння.
Дипломати розгорнули потужний другий фронт. Журналісти – третій, інформаційний.
Кожен, хто має інтернет і розгорнуту мережу контактів, став впливовим амбасадором країни.

Так суспільство, яке ще напередодні війни страждало від міжпартійних суперечок і поділів, стало єдиним настільки, наскільки може молода країна стати єдиною через 30 років після свого відродження.

Звичайно, не кожен назве таке преображення Божим чудом. Але важливо кожному з нас не приписати ці здобутки лише самим собі. Бо наші слабинки нікуди не поділися – вони лише причаїлися. Нікуди не зникли непрофесіоналізм влади, який був «ахіллесовою п’ятою» останніх передвоєнних років, корупція, вибіркове правосуддя, нехтування суспільними інтересами заради особистих, намагання позбутися політичних конкурентів нелегітимними методами. А якщо Президент остаточно піддасться спокусі притлумити будь-яку критику (ясна річ, війна!), то хибні кроки множитимуться й підриватимуть наші шанси.

Ми полегшено зітхнули, коли за управління армією й дипломатичним корпусом узялися талановиті професіонали, а за зброю взялися натхненні військовослужбовці та добровольці. Раніше наше суспільство не часто почувалося настільки захищеним. Доземний їм уклін за це! Талановитими були й численні виступи Президента Володимира Зеленського перед парламентами народів світу.  

Не можна не відзначити, як позитивно впливає на суспільство відсутність політичних ристалищ. Ми зуміли, зберігаючи розмаїтість своїх політичних симпатій, водночас стати партнерами в святому ділі захисту Батьківщини. Проте, як засвідчують соціальні мережі, наша схильність до ворогування також нікуди не поділась. Отож якщо будемо необережні й забудемо, що кожна чаша гніву норовить переповнитися, то ризикуємо послабити найголовнішу передумову нашої перемоги, що її ми тепер здобули, – національну єдність.

Ми здатні перемогти в цій війні, але повинні відчувати, що ця перемога ще не близька, а шлях до неї – тяжкий та жертовний.
Ми повинні ясно собі уявляти, щó буде для нас перемогою: не захоплення чужих територій, не руйнування російських міст, не дзеркальне повторення «засобів» російської війни, а закріплення назавжди нашої незламної волі зберегти свою незалежність та суверенітет. Ми повинні перемогти Росію і цією перемогою покласти початок її розпаду (можливо, у майбутньому) на низку нових демократичних країн. Але ми не маємо права у цій війні перетворитися на ще одну Росію.

Ми забов’язані піклуватися не тільки про своїх воїнів та волонтерів. Нашої турботи потребують мільйни незахищених людей похилого віку, матері з дітьми, юнаки та дівчата, які можуть стати заручниками в руках підступного ворога, який шантажує долями цих невинних людей армію, громадянське суспільство та керівництво країни. Ми закликаємо мирних мешканців сходу та півдня України якомога швидше евакуюватися у більш безпечні регіони, а владу – посилити практичну допомогу в такій евакуації.

Нарешті, ми бачимо, що руйнуються не лише будинки наших міст, а й ті упередження і стереотипи, що обплутували нашу країну раніше й не давали нам розправити крила. Україна набуває очевидної, хоч і тяжко вистражданої суб’єктності, а відтак здобуває нарешті право розпоряджатися своєю долею. Проте й тут важливо не перейти межу і не дати почуттю ейфорії себе заполонити. Адже свою хвилину слави має кожен народ, і ця хвилина ніколи не триває вічно.

Отож радіймо, що навіть у час болю й страждань нам випало щастя, кажучи словами Івана Франка, «відчувати на своєму плечі руку Господню». І в цю пору, коли зійшлися разом головні свята наших релігійних традицій – Великдень, Песах і Рамадан, – побажаймо собі, щоб ми завжди були гідні цієї великої допомоги Неба!

Нагадаємо, що створена у двадцяту річницю референдуму ініціативна група «Першого грудня», має на меті встановлення нових правил. Сьогодні до групи входять чільні українські інтелектуали: Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.  

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Stand With Ukraine! Address to the International Community by Ukrainian Human Rights Defenders

It is horrifying to wake up at 5 am from missile explosions which makes all your city feel like a volcano. It is horrifying to see combat on the streets of your city and see missiles targeting residential buildings. It is horrifying to be on a walk with you children and hear explosions, as if a thousand of terrorists had entered your yard. It is horrifying to count the dead and look into their eyes in photos.

Ukraine has been living with war for eight years in Donbas. The war has left scars which are impossible to erase. Ukrainians spent eight years watching the news every day and hearing the dead called by name. So many Ukrainians had someone in a family photo who had been taken by the war. So many Ukrainians also had wounds to their body or soul caused by the war.

But now this war is everywhere. It is in Sumy, Kherson, Chornobyl, Mariupol, and in Kyiv. It is in Kyiv courtyards, on children’s playgrounds. Orphanages and residential buildings have become targets for the Russian invasion army.

This war was predictable, but it came unexpectedly. It is like a horrible nightmare, but it is the most real thing of all things real.

Ukrainians have always been strong and will be strong. Our people have survived the fiercest challenges, and we are a nation that is used to surmounting difficulties. It has developed and thrived despite all the tragedies it suffered in the 20th century: destruction by an artificial famine (Holodomor), millions exterminated, the intelligentsia executed, the destruction of our language and culture. These crimes were committed by authoritarian Russia, under different masks and in different forms, with its “partners” and collaborators. Therefore, Russia’s war against Ukraine today is not new for us.

We stood firm at that time and we will stand firm now. We have survived despite all these tragic events, and we will be victorious today.

But we need help. Putin is repeating what Europe last saw in 1939. Today Ukraine is defending itself. It is defending the values of human rights and fundamental freedoms, of democracy and resistance against tyranny. This is an eternal fight which has stretched from the Greek city states to the Italian city-republics, from the values of the French Revolution to the anti-Nazi resistance, from the Prague Spring and Poland’s “Solidarity” to the Ukrainian dissident movement.

Today we are experiencing a new, perhaps decisive battle between freedom and tyranny, between humanism and political sadism. Ukrainians are fighting with arms in their hands, and the world must support them, shoulder to shoulder.

There are many things which the world can do now. First, it needs to impose harsher sanctions against Russia, and significantly hit the Russian energy, banking, and defense sectors. It must impose a trade embargo on Russia and cut Russia off from the SWIFT international payment system, as well as substantially limit its capacity to sell its gas and oil to fill its military budgets. Secondly, Russia must be cut off from all international fora. Thirdly, Ukraine needs military support: air defense systems and protection against Russian missiles and bombings. The world must ensure a no-fly zone over Ukraine. Russia believes that it is waging the war against the U.S. and NATO in Ukraine, and NATO must therefore respond. Fourth, Ukraine needs economic support, as the country is suffering catastrophic economic loss. Our country must emerge stronger from this war.

One more thing: here are many people in the world today who may be telling themselves, ‘We are not Ukrainians, therefore Russian tanks will not reach us. Putin will stop at the Polish border”. This is an illusion. Many Ukrainains also thought that a war with their “brotherly people” was impossible. But it started in 2014. The first invasion happened because we were not ready for it psychologically. The cowards in the Kremlin used the moment when Ukraine was mourning the deaths of itsHeavenly Hundred Heroes in February 2014, during the Revolution of Dignity. At that moment, Russia occupied Crimea. Today, the Kremlin has decided to go further because it felt that Europe was not ready for resistance. But can Europe, and the whole world, accept the fact that its indecisiveness will bring not hundreds but thousands of dead – the Heavenly Thousands?

We must stop Putin immediately! We must stop the war immediately! We must annihilate the criminal Putin regime – this new and uglier version of totalitarian horror. Like gangrene, it threatens to spread to the body of the whole world.

We previously asked for support for Ukraine. Today we are saying: support yourself! Support the world order that stands between us and evil becoming the law of our lives.

Written by “1st December Initiative Group”, a group of Ukrainian human rights defenders and intellectuals, including dissidents who fought against totalitarian regime of the Soviet Union

Myroslav Marynovych

Yevhen Zakharov

Ola Hnatiuk

Yosyf Zisels

Ihor Kozlovskyi

Yaroslav Yatskiv

Ihor Yukhnovskyi

Volodymyr Yermolenko

The “1st December Initiative Group” is a group by prominent Ukrainian human rights defenders and intellectuals. It was created on 1st December, 2011, on the 20th anniversary of referendum for Ukraine’s independence in 1991. At that time, it addressed Ukrainian society with the “The Charter of Free People”, an influential document defending human rights and fundamental freedoms, as well as Ukraine’s democracy. Since then, the Group has been active in defending Ukrainian sovereignty, territorial integrity and democracy.

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Підтримайте Україну! Звернення Ініціативної групи “Першого грудня” до світової громадськості

Це важко – прокидатися о 5-й ранку під вибух ракети, від якого здригається усе твоє місто. Це важко – бачити, що в твоєму місті ведуться справжні бої, а в багатоквартирні будинки влучають ракети. Це важко – гуляти зі своїми малими дітьми і чути вибухи, немов у твоє подвір’я раптом прокралася тисяча терористів. Це важко – рахувати загиблих і дивитися в їхні очі на їхніх світлинах.

Україна живе з війною вже вісім років. Війна залишає шрами, які не стерти. Ви українець, якщо щодня дивитеся в новини і перераховуєте померлих. Якщо на сімейній світлині, зробленій десять років тому, є вже хтось, кого забрала війна. Якщо ви, або хтось із ваших близьких, носить рану на своєму тілі і у своїй душі.

Але зараз ця війна вибухнула скрізь. Вона в Сумах, у Херсоні, у Чорнобилі, у Маріуполі, у Києві. Сьогодні війна – у київських подвір’ях, на дитячих майданчиках. Ціллю окупантів стають дитячі будинки та житлові багатоповерхівки.

Ми всі цю війну передбачували, але вона прийшла зненацька. Ми її сприймаємо, немов жахливий сон, але вона – війна – найбільш реальна з усіх реальностей.

Українці завжди були і будуть сильними. Наш народ вижив і живе “попри все”. Попри всі ті трагедії, яких він зазнав у ХХ столітті: знищення Голодомором, мільйони замордованих, розстріляну інтелігенцію, знищення мови і культури. Усі ці злочини чинила авторитарна Росія – під різними масками та в різних формах, зі своїми поплічниками та колаборантами. Тому її війна проти України сьогодні – не новина для нас.

Ми вистояли тоді і вистоїмо зараз. Ми вижили попри все, і ми переможемо сьогодні.

Але нам потрібна допомога. Путін здійснює те, що Європа переживала востаннє у 1939-му. Сьогодні Україна воює та захищає себе. Вона захищає цінності прав людини і фундаментальних свобод, демократії та сміливого спротиву тиранії. Це вічна боротьба, яка триває від грецьких міст-держав до італійських міст-республік, від цінностей Французької революції до спротиву нацизму, від Празької весни та польської “Солідарності” до українського дисидентського руху.

Сьогодні – нова, може, вирішальна для людства, битва між свободою та тиранією, між гуманізмом та політичним садизмом. Українці б’ються зі зброєю в руках, світ має підставити плече. Є ще багато того, що світ має зробити. По-перше, потрібні жорсткіші санкції проти Росії, зокрема відчутний удар по російському енергетичному, банківському та оборонному сектору. Потрібно включити торгову блокаду Росії та відключити Росію від системи міжнародних платежів SWIFT та суттєво обмежити її можливості торгувати своїм газом та нафтою для наповнення своїх військових бюджетів. По-друге, Росію потрібно виключити з усіх міжнародних форумів. По-третє, Україні потрібна військова підтримка: системи протиповітряної оборони та захист від російських ракет та бомбардувань. Світ має забезпечити безпольотну зону над Україною. Росія вважає, що вона воює в Україні проти Америки та НАТО – а значить, НАТО на це треба відповідати. По-четверте, Україна потребує економічної підтримки, адже країна у стані війни терпить величезні економічні втрати. З цієї війни вона має вийти сильнішою.

І ще одне. Сьогодні чимало заспокоюють себе: “Ми – не українці, а тому до нас російські танки не дійдуть. На польському кордоні Путін зупиниться”. Ми запевняємо вас: це ілюзія. Чимало українців також думали: “Війна з братнім народом неможлива”. Але вона йде вже з 2014 року. Перший напад стався тому, що ми психологічно не були до нього готові. Кремль підступно скористався тим, що ми лише зализували рани після жертви Небесної Сотні. Сьогодні Путін зважився піти далі, бо відчув: до спротиву не готова Європа.То чи буде сумління Європи готове змиритися з тим, що внаслідок її вагання постануть Небесні Тисячі українців?

Потрібно негайно зупинити Путіна! Потрібно негайно зупинити війну! Потрібно знищити злочинний путінський режим – нову, ще страшнішу версію тоталітарного жаху. Страшнішу тому, що ця версія як ґанґрена, охопить весь організм, всю світову спільноту. Досі ми часто апелювали до вас: “Підтримайте Україну!” Сьогодні ми скажемо: “Підтримайте самі себе! Підтримайте той світовий порядок, без якого Зло стане законом і вашого життя!”

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Слово прощання з Іваном Дзюбою

З величезним сумом ми дізналися про те, що у кращий світ від нас відійшов Іван Михайлович Дзюба. 

Громадський діяч і дисидент, літературознавець та полеміст, міністр культури України (1992–1994), учасник Ініціативної групи «Першого грудня», Іван Дзюба був одним із тих, хто творив історію. Він також дуже добре її розумів.

До активної культурної та громадської діяльності його покликала «хрущовська весна», яка в Україні вилилась у рух «шістдесятників». Головний «фронт» цієї культурницької боротьби пролягав через літературу, в якій і перебувало серце Івана Михайловича. З-під брили сталінського льоду пробились перші проліски надії. Проте перші масові арешти в Україні 1965 року шокували Івана Михайловича – і це приголомшення спонукало його до неймовірної на той час акції: під час прем’єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у київському кінотеатрі «Україна» він публічно оголосив про ці арешти і засудив їх.

29 вересня 1966 року на громадському вшануванні жертв Бабиного Яру Іван Дзюба вразив євреїв України своєю незабутньою промовою: «Я хочу звернутися до вас як до людей — як до своїх братів по людству. Я хочу звернутися до вас, євреїв, як українець — як член української нації, до якої я з гордістю належу. Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр — це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів».

А в 1972–1973 роках Івана Дзюбу наздогнало покарання за його твір «Інтернаціоналізм чи русифікація?», написаний іще 1965-го. На той час ця праця стала окрасою українського «Самвидаву» і прогриміла буквально в усьому українському суспільстві. У ній Дзюба схопив ту суть українського життя, яка й досі є основою нашої боротьби за свободу: «Український народ ніколи не був аґресивним і нетерпимим до інших, ніколи в своїй історії не поневолював інших народів».Цей його твір проламував перші проломи у твердині офіційної радянської національної політики, а тому мав вибухоподібну силу.

Все це спонукало владу врешті-решт узятися за її автора. Спершу його було виключено зі Спілки письменників України, а 1973 року радянська влада відміряла йому 5 років ув’язнення та 5 років заслання. Утім вирок так і не був реалізований через акт помилування. Адже Іван Дзюба бачив себе не як політичного борця, а передусім як творчу особистість.

І широке поле для такої діяльності відкрилося йому зі здобуттям Україною незалежності. Почав він із посади головного редактора журналу «Сучасність», перейшов через пік своєї діяльності на посаді міністра культури, тоді став головою Комітету з Національної премії України ім. Тараса Шевченка, а згодом перейшов на роботу до НАН України, де самовіддано працював над створенням “Енциклопедії сучасної України”.

Голос Івана Михайловича звучав потужно та авторитетно. Сформульовані ним принципи розбудови української державності загалом і української культури зокрема свідчили, що Україна має потужного мислителя загальнонаціонального рівня. Його бачення розвитку України було цілісним і збалансованим, а тексти його не виявляли навіть найменшого сліду популізму.

1 грудня 2011 року ім’я Івана Дзюби зблиснуло серед співзасновників Ініціативної групи «Першого грудня». Ми, учасники цієї громадської ініціативи, мали за честь бути його друзями та однодумцями, а сьогодні ще раз складаємо велику йому подяку за це почесне для нас партнерство.

Ім’я Івана Михайловича Дзюби навіки вписане в буремну історію України ХХ століття. Він бачив майбутнє, бо вмів дивитися в суть речей. Цього голосу нам безмежно бракуватиме.

Вічна йому пам’ять!

Учасники Ініціативної групи “Першого грудня”: Олександра Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків, В’ячеслав Брюховецький, Вадим Скуратівський, Всеволод Речицький. 

Секретаріат Ініціативної групи “Першого грудня”:  Іван Васюник (Голова Секретаріату у 2011—2019 рр.), Ярина Ясиневич, Данило Лубківський, Сергій Рохманов, Володимир В’ятрович, Ольга Сало, Олена Подобєд-Франківська, Олена Шарговська, Олександр Оксимець, Петро Клим, Ігор Бігун, Андрій Когут, Олесь Іванків. 

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня» до політичних еліт України

Шановні лідери політичних спільнот України!

Не нам розповідати вам про важливість нинішнього моменту для самого існування нашої держави. Ситуація вимагає екстраординарного мислення й таких же практичних підходів і дій. Проте політичні реалії в Україні виявляють значну інерційність як цього мислення, так і політичних дій. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Не змарнувати потенціал України!

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»

З великою тривогою та водночас з надією про краще майбутнє нашої держави ми підводимо підсумки 2021 року.

Сьогодні російський лідер загрожує всьому цивілізованому світу, виставляючи різноманітні ультиматуми і погрожуючи ескалацією та розширенням географії збройного конфлікту в Україні. Він уперто наполягає на розподілі світу на блоки, підпорядковані світовим гігантам, і мріє про поновлення СРСР чи Російської імперії. Він розуміє тільки силу і, не зустрічаючи зрозумілої йому відсічі, переходить усі можливі червоні лінії, хоч сам знущально виставляє їх для інших.  Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Надходить велика доба

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»

Рівно десять років тому одинадцятеро членів новоствореної Ініціативної групи «Першого грудня» зробили у своїй «Декларації» такий підсумок тодішньому станові українського суспільства:

Хибно зрозуміле матеріалістичне мислення взяло гору над пріоритетом етичних і духовних цінностей. Взаємне поборювання й жадоба нагромадження стали масовими нормами соціальної поведінки. Все це спричинило серйозні суспільні деформації: моральні чесноти асоціюються з життєвим програшем, правосуддя щораз більше ототожнюється з корупцією та правом сили, зросла криміналізація суспільства, поглибився розрив між бідними та багатими. Це призвело до атомізації суспільства, викривило міжлюдські стосунки, а також породило відчуження між політичною владою та народом і недовіру до держави загалом.

Подальші роки принесли Україні низку виснажливих випробувань і дивовижних перемог, проте схоже, що головні висновки Групи про тодішній стан суспільства все ще залишаються актуальними. Це, зокрема, свідчить про те, що суспільний договір, за яким ми живемо, залишається майже тим самим. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Камо грядеши, Україно?

Звернення Ініціативної групи «Першого грудня» щодо ситуації з верховенством права

Схоже, що українське одвічне питання «Куди йти?» ми так і не усвідомили.

Виявилося, що, навіть маючи запис у ст. 85 Конституції України про «стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору», згадане питання постає перед нами ледь не щодня. Бо реальна практика нашої держави у багатьох сферах суперечить таким європейським аспіраціям і відтворює старий суспільний договір з багатьма рудиментами радянського ладу. Й ніде ця практика не набуває таких гротескних форм, як у сфері верховенства права. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Вітальне слово Іванові Михайловичу Дзюбі з нагоди його ювілею

Вельмишановний Іване Михайловичу!

Наближається Ваш славний ювілей, і ми, учасники Ініціативної групи «Першого грудня», всі дружно йдемо до Вас у гості зі своїм вітальним словом.

В історії нашого національного унезалежнення Ви стали знаковою постаттю, центром тяжіння молодої творчої інтелігенції, знаменитої плеяди шістдесятників, яка чинила моральний спротив тоталітарному режимові та визначила культурне обличчя України на кілька десятиліть. Ваша блискуча книга «Інтернаціоналізм чи русифікація?» про становище українців в СРСР стала найбільш поширеним текстом українського самвидаву, гідно представила в усьому світі погляд Вашого покоління на національну політику СРСР і стала закликом до національного самоусвідомлення. Наскільки влучним був цей текст, засвідчує реакція влади – хвиля політичних репресій. Ваші глибокі літературознавчі праці завжди викликають великий інтерес читачів. Ваш сповідальний голос на вшанування жертв Бабиного Яру відразу став платформою новітнього українсько-єврейського порозуміння.

Виголошуючи свої промови у перші роки незалежності, Ви сформулювали головні засади подальшого національного розвитку, і недарма Ваші виступи тоді в народі називали «президентськими». Проте Ви також засукали рукави й узялися до конкретної державницької праці як Міністр культури України та як голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Нам, учасникам Ініціативної групи «Першого грудня», було за честь мати Вас колегою в цій суспільно важливій ініціативі. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Битва за культуру

заява Ініціативної групи “Першого грудня” та Виконавчої Ради Українського ПЕН з приводу ситуації навколо українських державних інституцій у сфері культури

Ми, члени Ініціативної групи “Першого грудня” та Виконавчої Ради Українського ПЕН, з великою тривогою спостерігаємо за процесами, що відбуваються протягом останніх років навколо українських інституцій у сфері культури.

Ці процеси ведуть до руйнації провідних українських культурних інституцій, знищення практик прозорості та підзвітності державних інституцій та послаблення надій на відродження й модернізацію української культури.

Особливу тривогу викликають процедури конкурсів, зокрема, щойно проведеного конкурсу на обрання генерального директора Мистецького Арсеналу. Ми бачимо серйозні порушення процедури та принципів доброчесності, що послаблюють довіру до організації конкурсу та його результатів. Найбільші застереження у нас викликає процес обрання представників громадськості до конкурсної комісії. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Звернення щодо меморіялізації Бабиного Яру

 

Шановні народні депутати!

Звертаємося до членкинь і членів Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики з проханням надати підтримку державному проєкту комплексної меморіялізації Бабиного Яру. Ініціативна Група 1 грудня та її члени як приватні особи не раз публічно висловлювали свою підтримку для українського державного проєкту, який був опрацьований науковцями Робочої групи при Інституті історії України Національної академії наук України на замовлення українського уряду і отримав схвальні оцінки як української, так і міжнародної наукової спільноти. Протягом останнього року це питання стало об’єктом маніпуляції і спекуляції, відколи в нього агресивно втрутилися представники Російської Федерації. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Не допустити колапсу української науки. Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»

“І влада, і всі ми повинні пам’ятати: без сучасних якісних університетів і без потужної наукової системи демократична європейська Україна з убезпеченими кордонами і високим рівнем життя громадян неможлива”

До написання цього звернення нас спонукали додані до нього дві заяви українських науковців, спрямовані до керівництва держави. З обох заяв з усією очевидністю постає тривожна ситуація у сфері управління наукою в Україні, яка поки що не лише не знаходить професійного вирішення, а навпаки – поглиблюється. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Зберегти розум холодним

Слово Ініціативної групи “Першого грудня” про загрози конституційної кризи 

Не беремось аналізувати особливості конституційної кризи, яку спричинило рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року щодо неконституційності окремих положень антикорупційного законодавства і яку поглиблюють деякі подальші ініціативи з боку виконавчої та законодавчої гілок влади. Це вимагає компетентного аналізу професійних юристів. До розгляду беремо лише констатацію: конституційна криза очевидна і серйозна.

В Україні циркулюють десятки версій того, чому так сталося. Версія про змову олігархів, узгоджену з Кремлем, є найпопулярнішою. У цьому випадку маємо справу з добре продуманою атакою на українську державність. Проте втрати є очевидними й у тому випадку, коли йдеться про добре продуману операцію, спрямовану на збереження своїх незаконно здобутих статків. Бо наслідком тут  також є підрив довіри до держави. У поєднанні з передбачуваністю відрухових реакцій все це дає подвійний руйнівний ефект.

Отож на питання «Що сталося?» і «Чому сталося?» суспільство дало більш-менш вірогідну відповідь. Залишилося грамотно відповісти на питання: «Як із цієї кризи вийти?» Для знаходження правильної відповіді важливі кілька аргументів. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Закликаємо консолідувати зусилля задля втілення українського державного проєкту меморіалізації Бабиного Яру

Зустріч Ініціативної Групи «Першого грудня» з представниками Робочої групи при Інституті історії України НАН України з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру

Комюніке 

21 жовтня 2020 року відбулася зустріч Ініціативної Групи “Першого грудня” з Робочою групою з розробки концепції Комплексної меморіалізації Бабиного Яру при Інституті історії України НАН України.

На зустрічі обговорили ситуацію, яка склалася навколо проєктів меморіалізації Бабиного Яру.  Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Пам’ять про трагедію не може бути приватизовано

Звернення Ініціативної групи “Першого грудня” щодо небезпек, пов’язаних із реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” .

3-го вересня 2020 року у газеті “День” було опубліковано Звернення українських євреїв до громадянського суспільства в Україні.

Підписанти листа звертали увагу української громадськості на небезпеки, пов’язані з реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” (МЦГБЯ). Як стверджують автори звернення, “цей проект запропоновано та фінансується російськими мільярдерами”. Тому є небезпека, що він “стане потужним знаряддям російської пропаганди”.

Ще раніше, у травні 2020 року було опубліковано Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіалізації Бабиного Яру. Його підписали понад 750 осіб, зокрема відомі правозахисники, письменники, історики, політики, дипломати, філософи, освітяни, науковці, журналісти, митці, громадські діячі. У ньому також було звернено увагу на те, що МЦГБЯ створено “з ініціативи та коштом російських бізнесменів” – а це є вкрай тривожним фактом у часи військової та гібридної агресії Росії проти України.

Ми, представники Ініціативної групи Першого грудня, поділяємо занепокоєння авторів Звернення українських євреїв. Ми також підписали Звернення української культурної та наукової спільноти і поділяємо його зміст.

Ми вважаємо, що проєкт, у якому є гроші російських мільярдерів, у час війни, яку веде Росія проти України, не може вважатися безстороннім.

Ми також вважаємо, що культура та політика пам’яті є невіддільною частиною суверенітету та суб’єктності України. Суверенітет і суб’єктність залежать не тільки від того, наскільки добре захищаються кордони країни. А й від того, чи здатна вона захищати свій культурний та інформаційний простір.  Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Час зрілості

Звернення Ініціативної групи “Першого грудня”

Незалежній Україні вже 29 років. Але насправді значно, значно більше.

Наша країна не постала «нізвідки». Ми пам’ятаємо про боротьбу українських повстанців, дисидентів і політв’язнів за часів СРСР. Про нестримне прагнення до свободи та всі спроби відновлення незалежності. Про «криваві землі», на які нашу країну перетворили режими нацистського та комуністичного тоталітаризму. Пам’ятаємо про незалежність 1917-1921 років, без якої не було би сьогоднішньої України. Пам’ятаємо про зусилля Кирило-Мефодіївців у середині ХІХ століття, про повстання Мазепи, про державність Війська Запорозького XVII-XVIII століть. Про Велике Князівство Литовське, про Київську Русь.

Наша країна не постала «нізвідки». Її історія – глибинна.

У цій історії головною цінністю була свобода. Прагнення свободи від примусу, від насильства, від образи гідності. Свободи від «царя», «фюрера», «вождя», чи «генсека». Україна дихає свободою. Це її кисень. Продовження

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено