ВІДСТОЯТИ СВОБОДУ СЛОВА

Ми, учасники Ініціативи «Першого грудня», висловлюємо глибоку стурбованість з приводу різкого погіршення ситуації зі свободою слова в Україні та безпрецедентного тиску на телеканал ТВі.

Свобода слова в Україні протягом останніх двох років відчутно згортається. Цілеспрямована політика замовчування, яка є відповідальністю нинішньої влади, призвела до того, що слово стало програмованим, конвойованим, і заляканим. Відтак четверта влада не виконує свою основну місію, яка полягає в тому, щоб бути на сторожі, будити, і викривати неправду. В цих умовах особливо важливо захистити незалежні джерела інформації.

Коли немає свободи слова, громадянин стає повністю беззахисним, адже публічність – єдиний дієвий спосіб знати, а отже – мати можливість змінювати. Сьогодні ми бачимо, що напрям розвитку нашого суспільства потребує докорінних змін, інакшої системи цінностей. Країні необхідна чесна, фахова та продуктивна розмова навколо життєво важливих проблем, де буде гарантоване право голосу всім. А така розмова неможлива без свободи слова та вільного доступу до інформації. Захистивши свободу слова та вільні засоби масової інформації, серед яких телеканал ТВі, ми гарантуватимемо шанси на демократичний розвиток України.

Закликаємо членів Національної ради з питань телебачення та радіомовлення – Володимира Манжосова, Євгена Баранова, Оксану Калетник, Ірину Опілат, Оксану Головатенко, Ларису Мудрак, Миколу Фартушного усвідомити свою персональну суспільну відповідальність та відновити в повному обсязі мовлення телевізійного каналу ТВі.

Закликаємо всіх громадян об’єднатися навколо відповідальності за майбутнє своєї країни, виступити на захист телеканалу ТВі і приєднатись до всеукраїнської акції протесту, яка відбудеться 8 вересня.

Якщо ми щиро бажаємо жити вільними людьми у вільній країні – мусимо робити це разом.

Ініціативна група “Першого грудня”

В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Семен Глузман, Кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський.

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Борг вдячної пам’яті

Учора в Українському Католицькому Університеті Мирослав Маринович провів лекцію «Духовність ГУЛАГу». Дати на кшталт 5 вересня та інші «святкові дні» у таборах дисиденти традиційно відзначали голодуванням. Застосовували й інші форми протесту. У таборі їхні руки були розв’язанішими, ніж на свободі. Ув’язнити їх уже не могли, адже вони й так сиділи. «Ми називали табір маленькою зоною, а Союз — великою. Але саме тут ми вперше почали чути одне одного, почувалися вільнішими. Навіть свою книжку про дисидентське життя разом із Зиновієм Антонюком та Семеном Глузманом ми назвали «Листи з волі», — зауважує Марослав Маринович.

1918 року цього дня РНК Радянської Росії прийняв Декрет «Про червоний терор», що надавав право місцевим Надзвичайним комісіям розстрілювати заручників та ізолювати «класових ворогів». Ця ухвала започаткувала комуністичний терор, який продовжувався у роки громадянської війни в Росії до 1923 року. Частина істориків переконана, що його наслідки проявлялися аж до смерті Сталіна. Продовження →

Опубліковано у Новини, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Богдан Гаврилишин про українську політику і економіку(відео)

Опубліковано у Відео, Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Богдан Гаврилишин: «Через 10—15 Років Україна Стане Такою Державою, Про Яку Я Писав У Своїй Книзі»

Про транс­фор­мацію України

— Мусить змінитися й політичний лад, мусить змінитися й економічна система. Я впевнений, що нинішня влада не може провести цієї трансформації. Вони не знають, як. Багато з них і не хочуть, бо це не в їхніх особистих чи групових інтересах. На жаль, я навіть не вірю, що це могла би зробити опозиція, навіть якщо би вона прийшла до влади. Це може зробити молода генерація, люди віком 20—35 років. Вони не перевантажені досвідом Радянського Союзу.

Коли кажу про досвід, мені пригадується давня китайська приповідка: «Досвід — як той ліхтар, який висвітлює шлях уже пройдений, а не той, який лишень треба пройти». Молоді люди знають мови, на відміну від тих, які були при владі колись, — ті знали російську, а дехто — українську. Мова — це джерело їхнього знання, користуються сучасними методами праці, комунікації. Можуть багато навчитися навіть з Інтернету. Однак звідти можна отримати різні факти, але не розуміння тих фактів. Гадаю, що молоді люди, які би пішли до влади на різних рівнях, були би налаштовані служити своєму суспільству, а не наповнювати власні кишені. Немає іншої поради для українців, як учитися, розвиватися, аби творити ці критичні маси молоді, яка могла би трансформувати Україну. І вчитися працювати командами, бо тільки тоді вони можуть показати дорогу іншим. І я дуже тішуся, бо бачу, як молоді люди активізуються. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Євген Сверстюк. Чутки

Євген СверстюкВлітку на Хрещатику була «зона фанів». Потім відкрилась зона профанів.

Епоха “Євро 2012” закінчилась – відкрилась епоха Ко-Кі.

Чорносотенці пішли у бій за «русскую Одессу». А там хоч трава не рости.

Чорносотенці готують Україні зачистку – цілі зони «очищені від українців». Єфремов готує «законодавчу базу».

Азаров готується до ювілею Шевченка спільно з вурдалаками Бузини. Він виявив, що Шевченко писав по-російські.

Радники Президента несміло підсовують януковичам інформацію про те, що Шевченко був засуджений за вільне українське слово і що на засланні йому було заборонено малювати, то він почав ліпити з глини, було заборонено писати вірші – то він почав писати російські повісті. Януковичі дають цю інформацію на перевірку Бузині та Колесніченко. І таким чином регіональна культура потроху розвивається. Продовження →

Опубліковано у Новини, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Богдан Гаврилишин: “Я гарантую, що українці будуть щасливі”

Один із найвідоміших українців світу зробив несподівано оптимістичні прогнози щодо нашого майбутнього

Богдан Гаврилишин — людина-легенда. Батьківщину довелося покинути в юні роки, далі — громадянин Канади, згодом — житель Швейцарії, а по суті — світу. Член Римського клубу, кількадесят видатних членів якого вже сорок років готують доповіді про майбутній розвиток людства, на котрі у своїх планах зважає керівництво провідних держав планети.

У певні періоди Гаврилишин був радником Леоніда Кравчука, Олександра Мороза, Віктора Ющенка і навіть Віктора Януковича в часи його першого прем’єрства. А ще — радником керівників урядів Індії, Канади, Швейцарії. І консультантом всесвітньо відомих компаній у 70 країнах!

Незабаром йому сповниться 86. Говорю з енергійним чоловіком у вбранні Пласту, і повірити в його вік нелегко. А ще важче після розмови з ним повірити, що наші проблеми в Україні — назавжди, що їх неможливо вирішити. Богдан Гаврилишин рішуче відкидає такі думки. І охоче пояснює, чому міркує саме так.

— Майже 800 років від часу падіння Київської Русі українці жили в умовах бездержавності. Причина в самих українцях чи якихось унікальних історичних обставинах?

— І одне, й інше. Ми — народ досить м’який, не надто войовничий. Тому нас легше підкорювати, бо ми не підкорювали інших ще з часів Давньої Русі. Треба, притім, зазначити, що чужоземна окупація хоч і є лихом, але не завжди національною катастрофою. Скажімо, західна частина нашої країни належала до Австро-Угорської імперії, то це не було зле. Фактично це було навіть добре.

Найгірше ж було українцям під Московською імперією, імперією Романових. Ця імперію справді розрослася на всі боки і підкорила багатьох. Звідки це в них? Вочевидь, сильний вплив на національний менталітет мали Чингісхан та його нащадки. Продовження →

Опубліковано у Інтерв’ю, Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Заява на захист ТВі. Припинити нищення свободи слова!

Заява представників громадянського суспільства в Україні напередодні відкриття 64-го Всесвітнього газетного конгресу — 19-го Всесвітнього форуму редакторів. Триває онлайн-збір підписів.

Є межа компромісу, яку свідома громадськість не може дозволити собі переступити. Свобода слова та свобода ЗМІ окреслюють цю межу.

Останні два роки ми спостерігаємо згортання цих свобод в Україні. Відбулася монополізація телевізійного екрану через диспропорційну присутність владного погляду та мінімізацію критичного голосу опозиції і незалежної громадськості. Однак,  події, які відбуваються навколо телекомпанії ТВі у період виборчої кампанії до Верховної Ради України, набули безпрецедентного характеру.

В країні може зникнути останній телеканал — ТВі, в ефірі якого глядачі ще можуть бачити критичну точку зору щодо подій в країні і новини якого незалежні експерти називають найбільш збалансованими. Продовження →

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Мирослав Маринович: моральні цінності – як правила дорожнього руху

Дисидент та правозахисник Мирослав Маринович, проректор Українського католицького університету, публіцист, учасник Ініціативної групи «Першого грудня», один із засновників Української Гельсінської групи розповів про те, чому потрібно міняти ментальність українців, чому нещодавно прийнятий мовний закон розколює Україну та чому українці потребують моральних цінностей.

Продовження →

Опубліковано у Відео, Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Сверстюк: “Кримінал, який зараз при владі, – це мухи сезону, які скоро підуть”

Кримінал, який керує країною, скоро піде і на його місце прийде нове покоління, яке викоренить “пасивність і рабську байдужість” у українців. Про це у коментарі сказав літератор, дисидент Євген Сверстюк, говорячи про 21 рік незалежності України.

“Чуда не сталося, хоча чудо падіння імперії – це було чудо велике. Але після проголошення незалежності все залишилося на своїх місцях – ті самі установи, ті самі люди, та сама школа, і та сама тенденція до занепаду всіх форм життя. В результаті чого і впало СРСР”, – наголосив він.

Сверстюк додав: “Проголошення незалежності не змінило землі і не змінило людей. І це треба пам’ятати – з якої чорної, небезпечної ями ми вийшли і  тільки після цього відмірювати, що ми здобули за той час”.

“По-перше, ми вийшли із зони страху і переляку. Ми вийшли із зони доносів і сексотів, ми вийшли, по суті, з рабства, організованого Кремлем. І  в тому розуміння ми отримали якийсь простір для дії, для діяльності і творчості людей. А от яких людей ми мали, яких ми людей втрачали, от з цього балансу треба і виходити: що нам вдалося”, – наголосив він.

Сверстюк запевнив, що не зважаючи на те, яка зараз влада в Україні, її змінять інші люди з нового покоління. Продовження →

Опубліковано у Інтерв’ю, Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Богдан Гаврилишин: Я не вірю в революцію

Економіст світового рівня Богдан Гаврилишин, з яким консультуються сильні світу цього з багатьох країн, приїхав до Львова на Форум української молоді діаспори. Тут він поділився своїми думками, для чого і як вкладати кошти у нову генерацію.

Про це він розповів на брифінгу, присвяченому цьому Форуму української молоді, інформує кореспондентка IA ZIK. Його думки і пропозиції відзначаються реалістичністю, аргументованістю, є певною моделлю, яку можна вже зараз втілювати в життя.

Україна потребує тотальної трансформації

– Україна потребує тотальної трансформації. Не трохи реформи тут, трохи реформи там. Все мусить бути змінено. Ще раз кажу – все: і політична система-структура, і економічна, і соціальна. Я впевнений, що теперішня влада цієї трансформації не може провести. Вони не знають, як. Багато і не хочуть, бо це би не було в їхніх особистих чи групових інтересах. На жаль, я навіть не вірю, що опозиція могла б це зробити, навіть якщо б вона прийшла до влади. Чи це висловлювання якогось песимізму? Ні. Я вірю, що все зможе і зробить якраз ця найновіша генерація. То люди, які тепер мають 20-35 років.

Яка є візія чи план, щоб ця молода генерація могла таку трансформацію провести? У першу чергу, я вірю в те, що це змогли б вже люди, які знають мови. А люди при владі і майже всі з опозиції їх не знають. Не знати мов – не знати справді світу. Вони не знають не тільки про українську діаспору, але взагалі світу не знають. Це раз. Друге – це люди, які вживають сучасні інструменти праці: чи то є Інтернет, чи то є інші інформаційні технології. По-третє, вони мають знати світ. Таких багато вже тут, в Україні. Вони там бували, деякі навчались, деякі бодай відвідували. Ну і це є люди, які розуміють або будуть розуміти, що коли вже йти до влади, то з метою служити суспільству, а не на те, щоб наповняти свої кишені чи обороняти свої особисті інтереси. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Нова еліта з’явиться за 10-15 років, – Мирослав Маринович

В Україні нова еліта з’явиться за 10-15 років. І це будуть люди з народу. Про це заявив політолог Мирослав Маринович у ток-шоу «Відверта розмова».

«Хитрість в тому, що еліта не з’являється так просто з повітря. Вона з’являється з народу, вона з’являється тоді, коли в народі з’являється критична маса людей, які готові пожертвувати задля того, аби задати нові правила гри», – наголосив політолог Мирослав Маринович.

Продовження →

Опубліковано у Відео, Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Україна потребує трансформації тотальної – Богдан Гаврилишин

Богдан Гаврилишин – український економіст зі світовим ім’ям. Базову освіту здобув у Канаді, а ступінь доктора економіки – у Швейцарії. Утім, сам він до економічної науки ставиться доволі скептично. Говорячи про економічний розвиток української держави, Богдан Гаврилишин може довго перелічувати втрачені можливості для розвитку. Зараз, на його думку, одна з найбільших проблем поступу полягає в тому, що влада і гроші стали ріднею.  Продовження →

Опубліковано у Відео, Інтерв’ю, Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Українці не до кінця зрозуміли поняття незалежності – Мирослав Попович

Київ – Україна святкує 21-у річницю незалежності. Радіо Свобода поцікавилося у пересічних українців, як вони розуміють незалежність держави? Свою думку з цього приводу висловили також експерти. Соціолог Микола Шульга констатує, що люди більше усвідомлюють можливість свого впливу на події у державі. А філософ Мирослав Попович зауважує, що українці не повністю зрозуміли поняття незалежності. 

Громадська активістка, киянка Катерина Гладка народилася і виросла в незалежній Україні. Порівнюючи зі старшим поколінням, каже: завдяки новому статусу українці – особливо молодь, – вочевидь стали розкутішими, готовими вчитися та боротися зі стереотипами. Попри це дівчина наголошує: українці досі недостатньо цікавляться світом і не навчилися презентувати себе за кордоном. Тож через це і до України у іноземців інтерес не надто високий, каже вона.

«Незалежність означає відкритість для інших країн, але зі сприйняттям власної ідентичності. Величезний плюс зараз – приватні ініціативи: починаючи від фестивалів і закінчуючи окремими зустрічами, форумами, фотовиставками, політичними дебатними академіями», – розповідає дівчина.

Водночас на думку іншого громадського активіста, киянина Валентина Десятника про рівень незалежності громадянина може свідчити рівень його патріотизму.

«Хороші, добрі, потрібні справи в тій країні, де ти живеш, – це перша ознака патріотизму. Неважливі твоя національність, мова, найголовніше – яка ти людина, чи є якась користь від тебе для тих, хто тебе оточує», – переконує він. Продовження →

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Любомир Гузар: Духовні цінності

Минає двадцять перший рік існування самостійної, незалежної Української держави. Ранні дев’яності роки минулого століття позначались вибухом надії, неймовірної ейфорії. Після десятиліть, а властиво — століть дуже складних обставин життя, здавалося, що для нашого народу починається новий порядок, настає золота доба. Але так не сталося.

Настрої в народі визначають зневіра та відчай. Чомусь у нас сьогодні не все грає. На якій підставі? Правдоподібно, найглибшою причиною такого стану є матеріалізм, не як теоретичне філософське вчення, а радше як неймовірна практична зажерливість. На це звернули увагу предстоятелі трьох українських традиційних Церков (УПЦ, УПЦ КП, УГКЦ) у своєму Зверненні 1 грудня 2011 року. Справді, куди не глянемо, всюди одна й та сама музика.

Останніми роками значно зросла кількість українських мільйонерів. Може, само собою це було б не найбільшим лихом, бо для народу добре мати багатих людей, але й тут якось не все ладиться. Адже дуже велика частина населення впродовж тих самих років убожіє, відчуває брак засобів для нормального, спокійного, вповні захищеного щоденного життя, як це личило б громадянам багатої країни, про що дедалі більше й гучніше говориться. Мабуть, кожному зрозуміло, що зацікавлення засобами щоденного життя дуже відрізняється від жадоби матеріальних благ та тих привілеїв чи проклять, які приносить із собою непомірне багатство.  Продовження →

Опубліковано у Новини | Коментування вимкнено

Євген Сверстюк: Мови не продають

Декому здається, що два підписи під антиконституційним законом про мови ставлять крапку. Але підписи Литвина і Януковича для народу важать не більше, ніж важить їхня честь. Згадаймо, що вони ховалися від людського ока і розуміли, що поставити підпис під документом національної ганьби, то поставити на собі крапку.

Однак у нас багатьом здається, що після останньої крапки можна далі продовжувати каламутити воду.

Чоловік, публічно викритий на брехні, має публічно вибачитись і назавжди зійти з політичної сцени. У нас такий стає міністром науки і освіти.

Чоловік, викритий на фальсифікації виборів очолює юридичну академію. Чоловік, засвічений у найтемніших гріхах, виховує монахів…

Мимоволі напрошується думка, що за усім цим стоїть сатана, мета якого — дискредитувати Божий світ. Але ж має протистояти йому хтось, щоб рятувати Божий світ! Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Семен Глузман — Кусок дерева

Можно не реагировать. Поскольку той или иной реакции они хотели. Как террористы, безразличные к содержанию реакции на свои акции: «Лишь бы говорили, лишь бы писали!». Здесь, в случае с группой молодых дам из группы «Femen» – длящийся абсурд. Подозреваю, вполне целеустремленный абсурд, нацеленный на жесткую реакцию к себе со стороны властей, аналогичную российской в истории с «Pussy Riot».

Реагировать необходимо. Не по-российски, разумеется. Общество должно защищать себя и от преступников, и от вандалов-идиотов. Мне, бывшему узнику политических лагерей, больно: дама, ищущая популярности любой ценой, уничтожила деревянный крест-памятник у здания, где сталинские подручные пытали и расстреливали тысячи безвинных украинцев. Дама совсем не ностальгирует по советскому прошлому, не состоит в живущей под портретами Сталина украинской коммунистической партии. Ее личный вандализм – протест против осуждения в Москве девочек из Pussy Riot… Какой-то нескончаемый бред, бессмысленный, отталкивающий и всегда целенаправленный. И бесконечно оголяемые женские груди, уже давно символизирующие не женское начало и даже не похоть, а все тот же отталкивающий абсурд. Что ж, акции Femen соответствуют стране, где некий высокоморальный комитет, состоящий из вполне серых чиновников, на деньги украинского налогоплательщика глубокомысленно изучает наличие морального вреда в популярных мультипликационных фильмах. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

Семен Глузман — Мы не хотим слышать правду

Политики предпочитают простые решения, этим они отличаются от философов. Альбер Камю в середине прошлого века заметил: «Каждый раз, когда я слышу политическую речь или читаю заявления тех, кто нами управляет, я ужасаюсь. Вечно все те же слова, все та же ложь».

Лгут все, внятно, очевидно, не таясь. Потому что знают: лгать можно. В Украине прямая политическая ложь все еще ненаказуема. Не наказуема избеганием. Как справедливо заметила одна наша политическая дама в разговоре со своим политтехнологом (вскоре изменившим ей, ставшим политтехнологом политических конкурентов): «Биомасса все съест, с удовольствием съест!» Она права, съедаем все, и слова-отбросы, и подгнившие обещания, и патетику ненависти к «врагам народа» олигархам. Улицы заполнены яркими, умными и насквозь лживыми лозунгами наших крайних левых, и никто не спросит их, где взяли они, бедные борцы за социальную справедливость, большие, очень большие деньги для своей дорогостоящей предвыборной кампании. Никто не спросит и о многом другом, и левых, и правых, и всех остальных, серых, безликих и взаимозаменяемых. Увы, мы живем в обществе, где критерии морали заменены критериями пользы. А растущее число различных храмов всех имеющихся в стране конфессий почему-то сопровождается усилением безнравственности. Продовження →

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: | Коментування вимкнено

“Зі студента, який не бунтує, взагалі ніколи нічого не вийде” – Брюховецький

Почесний президент Національного університету “Києво-Могилянська академія” В’ячеслав Брюховецький вважає, що зі студента, який не бунтує під час навчання, взагалі ніколи нічого не виходить. Про це він сказав під час засідання медіа-клубу “ЧЕСНО” на тему “Революційний потенціал студентських протестів в Україні”, повідомляє кореспондент Gazeta.ua.

“Я, звичайно, теж бунтував. Було багато різних перипетій. На моєму факультеті дихнули з полегшенням, коли я з нього пішов. Мені довелося навіть змістити з роботи кількох викладачів. Тому я спокійно ставлюся, коли такі речі відбуваються в стінах Києво-Могилянської академії”, – зазначив Брюховецький. Продовження →

Опубліковано у Новини | Теґи: | Коментування вимкнено

Відео трансляція дискусії за участю В’ячеслава Брюховецького: “Революційний потенціал студентських протестів в Україні”

Почесний президент Києво-Могилянської академії, член Ініціативно групи “Першого грудня” В’ячеслав Брюховецький не є прибічником революцій та вважає, що найкращим проявом свідомої поведінки молоді є їх прагнення до освіти. Продовження →

Опубліковано у Відео, Інтерв’ю, Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено

Семен Глузман: “ми досі залишаємось рабами, яких відпустили на волю”

Чим насамперед сучасне українське суспільство відрізняється від того, що було наприкінці 1980­х?

– Зміни колосальні. Для теперішніх 20­річних СРСР – як для мене громадянська вій­на 1918–1921 років. У тій країні не можна було говорити вголос, звідти не можна було виїхати. Не можна було не прийти на вибори, бо інакше до вас приходили додому й питали: “А чому ви не голосували? У вас якісь претензії?” Тому бабусі зараз і є найактивнішими виборцями. Були жахливі статті в Кримінальному кодексі: неробство, гомосексуалізм. За останній судили, коли треба було людину закрити. Якщо ж це “захворювання”, за офіційною термінологією, траплялось у члена ЦК КПРС – усе нормально, аби не попадався. Також був постійний дефіцит товарів за наявності паперових грошей. Подобалось це все лише тим, хто любив казарму.

Але самі ми зараз інші?

– Ми досі залишаємось рабами, яких відпустили на волю. Звикли, що хтось вирішує питання, що є начальник. Не навчились лякати нашу владу, а дехто її таку навіть любить. І через те, що влада нас не боїться, для депутатів та чиновників змістився центр тяжіння. Щойно ти обійняв крісло – можеш боятися вищих за рангом чи колег з інтригами, але не простих людей.

Як подолати цей страх?

– Люди мислять інерційно, і більшість 50­річних себе вже не змінять. Вільними можуть бути лише ті, хто народились такими. А куди йшли працювати раби, яких відпускали на свободу в Стародавньому Римі? Ставали наглядачами над рабами. Із битих перетворювались на тих, хто б’є. Іншого для них ніби й не існувало. Так що це мінятиметься поступово, з ­поколіннями. Продовження →

Опубліковано у Інтерв’ю, Публікації | Теґи: | Коментування вимкнено