Бажаю всім і в новому році, і в майбутніх роках саме цього відчуття надії, яке дає певність. Все буде добре
Завжди, коли йдеться про щось цікаве новорічне, я згадую день – власне, не день, а пізній вечір, який зовсім не був чимось помітний. Жодної події не сталося. Це була ніч. Закінчувався 1941 рік і починався 1942-й. Цей день приблизно співпадав із тим календарним святкуванням Різдва, яке усвідомив я пізніше.
Раптом я вийшов на вулицю і відчув, що все не таке, як щодня. І навіть удар черевиком по грудці снігу озвався скляним дзвоном. Нахлинуло раптом відчуття казки – спочатку Андерсенової, а потім Гоголевої… Це було якесь не миттєве, а доволі тривале переживання, яке я потім щоразу зустрічав, коли гоголівську “Ніч перед Різдвом” перечитував і коли взагалі відчував оцей аромат, оцю атмосферу піднесення, відкриття, співучасті в чомусь такому дуже великому, що кудись веде. Продовження










