Ініціативна група «Першого грудня»

Всі персонажі нашої опозиції ризикують опинитися в одній в’язниці під Харковом чи в Києві. Таку думку у новому номері журналу “Країна” висловив культуролог Вадим Скуратівський.

“Опозиція перестала об’єднуватися з часів Французької революції. Річ у тім, що тоталітарна структура завжди так-сяк функціонує, а ті, хто їй противляться – безперестанку сваряться. Скажімо, у 1920-х сварилася німецька опозиція – комуністи, ліберали, соціал-демократи. Доки її не помирили націонал-соціалісти, кинувши разом у тюрми. Так само всі персонажі нашої опозиції ризикують опинитися в одній в’язниці під Харковом чи в Києві”, – наголосив він.

Наприкінці 2011 року колишній прем’єр-міністр Юлія Тимошенко написала два відкриті листи. Перший адресувала лідерам опозиційних партій. Закликала їх об’єднатися перед парламентськими виборами 2012-го в єдиний список на основі нейтральної партії та разом висунути кандидатів у мажоритарних округах. У другому, названому “Листом диктатору”, дала президенту Вікторові Януковичу шість порад, як уникнути фатальних помилок, зберегти країну і власне обличчя.

“Уся історія ув’язнення Тимошенко – наслідок свавілля українського диктатора. Тому припускаю, що її лист до Віктора Януковича спричинив етапування до Харкова”, – зауважив Скуратівський.

Культуролог підкреслив, що не важливо, до кого напише наступні листи Юлія Тимошенко.

“Важливо, як ми на них зреагуємо. А ми зараз не реагуємо. Потрібен час для накопичення суспільної енергії. Коли її буде досить, тоді ми й побачимо реакцію суспільства на дії влади”, – наголосив він.

Gazeta.ua

Відомі особи розповіли Тижню про свої найбільші враження від року

Юрій Афанасьєв, історик, активіст ліберально-демократичної опозиції в СРСР та Росії

– Мене не просто вразили, а буквально потрясли події в Росії 4, 5, 10, 24 грудня. Я маю на увазі, з одного боку, цілком передбачувану й навіть у багатьох деталях уже добре знайому завдяки минулим аналогічним подіям позицію влади стосовно «виборів» у Держдуму. Із другого боку – абсолютно для всіх, і для мене також, непередбачувану й небувало бурхливу реакцію на ці «вибори» значної частини громадян.

Дітмар Штюдеманн, посол Німеччини в Україні (2000–2006), старший радник Deutsche Bank

– Головною подією 2011 року стало для мене потужне громадянське цунамі, яке я назвав би «Так жити більше не можна». Воно промайнуло всім світом, захоплюючи мегаполіси й крихітні поселення: революції Арабської весни, акції «окупуй Волл-стрит» і «обурених» на заході, заворушення в Китаї та Казахстані, післявиборні протести в Росії. Захід виступає проти фінансово-економічної кризи, Схід – проти авторитарних режимів. Спільним у цих виступах є те, що люди в різних країнах світу дуже добре знають, чого вони не хочуть, що бажають жити чесно й за справедливістю. Але ось як цього досягти – тут думки розходяться. Єдине, що очевидно: ці громадянські виступи – найважливіші цивілізаційні події. Продовження →