Ініціативна група «Першого грудня»

Учасники групи «Першого грудня», до якої увійшли чільні представники національної інтелігенції, звернуться до українських політиків, щоб нагадати про сумний досвід історичних поразок українських еліт: коли спільний човен перекидається, провина за це лягає на всіх.

14 грудня, четвер
11.30
Український кризовий медіацентр, вул. Хрещатик, 2

Участь візьмуть:

·         Євген Захаров, учасник Групи «Першого грудня», дисидент, директор Харківської правозахисної групи;

·         Йосип Зісельс, учасник Групи «Першого грудня», дисидент, діяч українського єврейського руху;

·         Володимир Панченко, учасник Групи «Першого грудня», письменник, літературознавець, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор філологічних наук. Продовження →

Війна українських правоохоронних органів між собою і використання їх у політичній боротьбі неминуче обернеться компрометацією і ослабленням держави. Про це застерігають відомі інтелектуали з Групи «Першого грудня» і закликають припинити такі дії.

На думку учасників Групи, ми стали свідками абсурдного загострення війни, учасниками якої є Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ, Національне антикорупційне бюро України, Спеціальна антикорупційна прокуратура, Національне агентство запобігання корупції, Служба безпеки України.

«Одні державні структури використовуються для залякування і переслідування інших державних структур, для задоволення політичних амбіцій, прикриття корупційних діянь і зведення особистих рахунків, — йдеться у Зверненні. — Складається враження, що влада хоче мати «ручні» правоохоронні органи, а заодно — й суди, із Конституційним включно». Продовження →

Коли правоохоронні органи починають війну між собою, коли  керманичі держави, народні депутати намагаються використати їх у політичній боротьбі, це неминуче обертається компрометацією і ослабленням держави.

Так і тепер: ми стали свідками абсурдного загострення війни, учасниками якої є Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ, Національне антикорупційне бюро України, Спеціальна антикорупційна прокуратура, Національне агентство запобігання корупції, Служба безпеки України. І це в той час, як у країні різко загострилася проблема боротьби зі злочинністю, почастішали рецидиви тероризму, а боротьба з корупцією переважно імітується. З податків громадян  прокурорам, поліцейським, детективам, слідчим виплачуються високі зарплати, проте замість належного виконання ними професійних обов’язків бачимо те, що мало місце й у попередні роки: одні державні структури використовуються для залякування і переслідування інших державних структур, для задоволення політичних амбіцій, прикриття корупційних діянь і зведення особистих рахунків.  Продовження →

Група «Першого грудня» закликає українців брати відповідальність за ситуацію в країні на себе, не пручатися реформам і зберігати єдність. Вони наголошують, що здійснення кожної великої справи вимагає духовного змужніння, яке накладає табу на істеричні висновки та занепадницькі настрої. Про це йдеться у Зверненні групи.

Учасники групи наголосили, що українцям важко дається розуміння, що правляча когорта – це лише квінтесенція того, що є в народі. «Якщо в народі домінують рабські й патерналістські інстинкти – ним керуватимуть диктатори. Якщо народ тямить свою гідність і готовий брати на себе відповідальність – ним керуватимуть зразкові демократи. Вибір варіанту для України насправді за нами», — наголошують у зверненні. Продовження →

 Заява

Ініціативної групи «Перше грудня»

з нагоди вступу в силу рішення щодо безвізового режиму з країнами ЄС

Члени Ініціативної групи «Перше грудня» вітають надання Україні безвізового режиму з країнами ЄС, що вступає в силу з 11 червня 2017 року.

Це рішення, прийняте Європейським Союзом у непростих умовах, коли Україна, захищаючи свою територіальну неподільність і суверенітет від агресора, фактично перебуває у стані війни з Росією, а країни ЄС піддаються безпрецедентному міграційному тиску, свідчить про далекоглядну мудрість тих, хто підтримав європейську мрію українців.

Продовження →

1 червня 2017 р.

Ваша достойносте,

Шановний Отче Архієпископе,

З великим смутком довідався про смерть Його Достойності Кардинала Любомира Гузара, колишнього керівника Української Греко-католицької церкви.

Відійшов великий священик і мудра людина, яка багато зробила для поєднання наших народів і встановлення близьких добросусідських відносин між Польщею та Україною. У своїх вчинках він був продовжувачем справи своїх історичних попередників, митрополитів Львова, архієпископів — Андрея Шептицького, Йосифа Сліпого та Мирослава Любачівського.

Продовження →

Найважчою є мить, коли в земному житті відходить від нас Друг, Вчитель, Батько.

Ми зазнали великої втрати. Надійшла гірка, важка хвилина, якої ми завжди остерігалися і яку завжди підсвідомо не приймали.

Любомир Гузар був нашим другом, наставником і духовним батьком.

Він був будівничим.

Продовження →

Учасники групи «Першого грудня» закликали українську владу і суспільство не погоджуватись на ілюзорний «мир» ціною капітуляцї, адже це тільки заохотить ворога до нової агресії.

Про це йдеться в заяві Групи, яку оприлюднили 16 березня її учасники Володимир Панченко, Юрій Щербак та Йосип Зісельс.

У Групі переконані, що готовність до компромісів російська влада сприймає як слабкість протилежної сторони: «Угоди для неї – не більше, як нікчемні папірці. Її зброя – брехня, віроломство, зневага до норм міжнародного права. Вона живе інстинктами жорстокої імперії, що втратила “велич” і тепер хоче повернути її будь-якою ціною». Продовження →

«Гібридна» війна, яку Російська федерація веде проти України, почалася не в 2014-му. Сто років тому все було так само: Радянська Росія інспірувалаконфлікти всередині України, створювала маріонеткове «советское правительство», прикриваючись іменами Коцюбинського чи Щорса, влаштовувала збройні інтервенції… А частина політичного проводу УНР ніяк не могла позбутися ілюзій, сподіваючись збудувати соціалістичну самостійну Україну під «патронатом» демократичної Росії!

За ілюзії незабаром довелося розплачуватися власним життям, українською незалежністю, мільйонними жертвами.

Адже природа Росії – імперська. Доки російський народ не переживе катарсис, позбавивши свою національну ідею її імперської суті, доти поняття «демократична Росія» не матиме нічого спільного з реальністю. Нинішній Росії не потрібна незалежна Україна – їй потрібна слухняна Малоросія.

Тому про спокій нам можна тільки мріяти.

Готовність до компромісів російська влада сприймає як слабкість протилежної сторони. Угоди для неї – не більше, як нікчемні папірці. Її зброя – брехня, віроломство, зневага до норм міжнародного права. Вона живе інстинктами жорстокої імперії, що втратила «велич» і тепер хоче повернути її будь-якою ціною. Продовження →

Учасники групи “Першого грудня”, до якої увійшли чільні представники національної інтелігенції, звернуться до суспільства та запросять до дискусії, якого миру прагнуть українці та що для цього потрібно.

16 березня, четвер

13.00

Український кризовий медіа-центр (Хрещатик, 2)

Участь візьмуть:

• Володимир Панченко, учасник Групи, літературознавець, професор Києво-Могилянської академії,
• Юрій Щербак, учасник Групи, письменник, дипломат
• Йосип Зісельс, учасник Групи, голова Конфедерації єврейських організацій і общин України.

Група “Першого грудня” була створена у двадцяту річницю референдуму і має на меті поширювати моральні цінності та сприяти встановлення в країні нових правил. До неї увійшли: В’ячеслав Брюховецький, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Мирослав Маринович, Володимир Панченко, Мирослав Попович, Всеволод Речицький, Вадим Скуратівський, Юрій Щербак, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.

“Не даймо сліпій ненависті запанувати над нами” — відомі інтелектуали закликали не сприймати насильство як буденність і не виправдовувати війною свавілля та бездіяльність.

Про це йдеться у зверненні Ініціативної групи “Першого грудня”, оприлюдненому 20 лютого 2017 р.

У зверненні зазначають, що три роки війни з Росією змінили українців: люди щораз легше впадають у злість, стають щораз агресивнішими й вихлюпують одне на одного потоки жагучої ненависті, наростає мовчазне, внутрішньо агресивне звикання до щоденних смертей, смерть перестає вражати: “Він, агресор, мріє, щоб насильство стало законом і нашого життя. Головна його мета – зробити нас такими, як він”.

Водночас, попри здійснені останнім часом реформи, керівництву держави так і не вдалося утвердити в ній справедливого Арбітра: “Судова і правоохоронна системи й далі пробуксовують, а тому в боротьбі з несправедливістю людина й далі залишається наодинці. Це стає особливо загрозливим для країни у стані війни. Коли закон безпомічний, з’являється спокуса відновити справедливість в обхід закону”. Продовження →

Війна, яку агресор Російська Федерація вже майже три роки веде проти України, суттєво змінила наше життя. Ця війна принесла та приносить нашій країні численні людські втрати й тяжкі економічні та моральні наслідки. Всі події в країні і вчинки тих, хто обтяжений владою та впливами, сьогодні слід аналізувати на тлі невинних жертв, покалічених тіл та зруйнованих хат. І, на жаль, далеко не всі з нас витримують це випробування.

Все це приносить із собою війна – і все це є метою агресора. Він, сповнений ненависті, хотів би, щоб сповнились ненавистю й ми. Він, що розкошує облудою, прагне, щоб облудним стало і наше слово. Він, агресор, мріє, щоб насильство стало законом і нашого життя. Головна його мета – зробити нас такими, як він. І рано нам говорити, що ці зусилля його цілком безуспішні. Продовження →

Український вчений-філософ прокоментував ситуацію з телеканалом. 

Продовження →

Наша розмова – із інтелектуалом, людиною енциклопедичних знань, професором Київського національного університету імені Карпенка-Карого, академіком Національної академії мистецтв, доктором мистецтвознавства, істориком, публіцистом Вадимом Скуратівським. 

Продовження →

Інколи корисно подивитися на себе очима наших ворогів.

Один із них, «червоний Бонапарт» Лев Троцький, наприкінці 1919 року пояснював «агітаторам-комуністам на Україні», як слід вести пропагандистсько-підривну роботу, використовуючи «побутові особливості характеру українців».

В українцях часом прокидається «страшний дух» – «вільний дух запорізького козацтва й гайдамаків», який «кипить, бурлить, наче грізний Дніпро на своїх порогах і змушує українців творити чудеса хоробрості, – нагадував він. – Це той самий дух свободи, який давав українцям нелюдську силу протягом сотні літ, щоб воювати проти поневолювачів: поляків, росіян, татар і турків і здобувати над ними блискучі перемоги». Продовження →

Обращение к мировой общественности ІІ Крымского форума бывших политических узников коммунистических режимов, представителей национально-освободительных движений и правозащитников (Украина, г. Львов, 11 ноября 2016 года)

Українську версію див. тут.

19 мая 2012 года в Симферополе Крымский форум политических узников коммунистических режимов и правозащитников сформулировал три важных вывода:

–   Нарушения прав крымскотатарского народа стали возможными лишь потому, что коммунизм еще не осужден за преступления против человечества наряду с нацизмом.

–   Будущему России угрожает ее прошлое.

–  Успех украинской демократии – это ключ к цивилизационному преобразованию всего посткоммунистического пространства. И наоборот, поражение украинской демократии – это прямая угроза возрождения геополитического образования, угрожающего жизненным интересам всего мира.

Время только подтвердило справедливость этих выводов и погрузило всех нас в омерзительные последствия их игнорирования.

Продовження →

Звернення до світової громадськості ІІ Кримського форуму колишніх політвʼязнів комуністичних режимів, представників національно-визвольних рухів  та правозахисників (Україна, м. Львів, 11 листопада 2016 року).

Русскую версию см. здесь.

19 травня 2012 року в м. Симферополі Кримський форум політичних вʼязнів комуністичних режимів та правозахисників сформулював три важливі висновки:

–  «Порушення прав кримськотатарського народу стали можливими лише тому, що комунізм досі не засуджений за злочини проти людства нарівні з нацизмом.

–  Майбутньому Росії загрожує її минуле.

–  Успіх української демократії – це ключ до цивілізаційного перетворення всього посткомуністичного простору. І навпаки, поразка української демократії – це пряма загроза відродження геополітичного утворення, яке становить небезпеку для життєвих інтересів усього світу».

Час тільки підтвердив справедливість цих висновків і занурив усіх нас в огидні наслідки ігнорування їх.

Продовження →

Ініціативна група “Першого грудня” закликала берегти і примножувати ту свободу, за яку боролися Українська гельсінкська група. Сьогодні, 9 листопада, минає сорок років з дня утворення УГГ — «малесенької щопти» захисників свободи і прав людини.

Учасники групи переконані, що то був героїчний чин, адже Радянський Союз, формально приєднавшись у 1975 р. до Гельсінкських угод, зовсім не збирався дотримуватися взятих разом з іншими 34-ма державами зобов’язань щодо прав людини і основних свобод. “Тоталітаризм і далі залишався тоталітаризмом. Сміливці з УГГ взяли на себе тяжкий хрест боротьби з ним, здійснюючи контроль за дотриманням прав людини в Україні відповідно до Гельсінкських угод. Для багатьох із нонконформістів ідея прав людини була водночас й ідеєю права української нації на свободу. Набувши правозахисних методів і форм, український національний рух став зрозумілішим світові”, — йдеться у зверненні.

Продовження →