Кардинал Любомир Гузар за п’ять місяців святкуватиме своє 80-річчя. Його Блаженство є фактично незрячим, останнім часом погіршився і слух. Проте дух недавнього очільника Української греко-католицької церкви його не підводить. Як і почуття гумору. Гузар зауважує, що через стан здоров’я не може познайомитися з кандидатами, що балотуються по його округу. “Прийшли б до мене, принесли б вже по кілограму цукру чи що”, – каже він. Інший жарт – більш тонкий. На репліку авторки цих рядків, що ніколи ще нові вибори Верховної Ради не знаменували собою докорінних змін, а сам парламент не був генератором перетворень, наш візаві відповідає так: “Шкода. Законодавча влада – то велика сила. Як Моїсей, котрому Господь дав 10 заповідей”. Власне, довкола виборів оберталася добра половина нашої розмови. А друга частина бесіди сягала речей більш абстрактних, проте від того не менш важливих – щастя, свободи, надії. Завершуючи вступ, слід додати, що Його Блаженство, котрий залишив посаду очільника УГКЦ 1,5 роки тому, користується у преси не меншим “попитом”, ніж до того. “Обозреватель” вдячний за нагоду вкотре зустрітися з цією непересічною людиною. (Лексику і стилістику Любомира Гузара ми зберігаємо).
– Блаженнійший, почну з питання, яке не можу не поставити. Воно торкається діяльності групи “1 грудня”, до якої входите ви. Думаю, можу “розписатись” за більшість наших громадян, якщо скажу, як прихильно поставилася громада до подібної ідеї і з якою пошаною всі зустріли вашу присутність в групі. Проте так тривало доти, доки секретаріат “1 грудня” не очолив Іван Васюник. Відтак почалися розмови про те, що він намагається продати ваш “клуб інтелектуалів” то Турчинову, то Яценюку. Скажіть, чи є бодай якась сфера життя, де політики не здатні все спотворити?
– Я чув те, про що ви кажете, але не знаю, звідки це взялося і яка тому є підстава. Я не спостеріг у нашій праці жодного політичного впливу. Тут скидається на те, що хтось щось має проти нашої групи або проти особисто пана Васюника. Ми не намагаємося стати якимсь колосальним політичним рухом, радше навпаки. Ми не проти влади і не проти опозиції, а стараємося діяти так, щоб нас не використали. Бо є на світі багато речей, якими можна зловживати. Є спроби створити нам альтернативу, але тут нема чим перейматися. Продовження
Зустріч із Блаженнішим Любомиром Гузаром, на мою думку, є важливо подією у житті кожного. Коли сидиш поруч із цією людиною, то відчуваєш себе одухотворено, легко і, водночас, схвильовано. Хвилюєшся тому, що розумієш – навпроти тебе сидить людина-легенда, яку висвячував сам Йосип Сліпий, навпроти тебе чоловік, який був одним із 16 кандидатів на пост Папи Римського після смерті Івана Павла ІІ, навпроти тебе моральний авторитет не лише України, а й Західного світу.
Відомий дисидент на своєму особистому досвіді відчув, як режим може судити за наклеп.
Сьогодні, в приміщенні Волинської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки відбулася зустріч з дисидентом, філософом, редактором газети «Наша віра», президентом Українського ПЕН-клубу, учасником ініціативи «Першого грудня», літературознавцем, публіцистом Євгеном Олександровичем Сверстюком. Про це повідомляє інтернет-видання «Під прицілом».
Літературознавець, дисидент, учасник національно-демократичного руху Євген Сверстюк розповів волинянам, що таке «Ініціатива «Першого грудня», і як з її допомогою «вилікувати» «хворе» українське суспільство.
Член ініціативи Першого грудня, доктор філософії Мирослав Попович впевнений, що заяви, які собі дозволяють деякі політичні діячі, виходять за рамки дозволеного навіть у політиці.
