Харків, 29 жовтня 2026 року
- Воїни ЗСУ, які захищають нашу землю, і вся Україна сьогодні бореться з кремлівською Темрявою, яка прагне нас цілковито поглинути. Тому ми маємо моральне право назвати Україну «світлою країною». Ті учасники нашого Круглого столу, що приїхали в Харків з інших міст, зробили це передусім для того, щоб виявити солідарність із мужніми харків’янами. Проте насправді сталося так, гості приїхали, щоб набратися в харків’ян духовної сили. І саме тепле приязне світло променювало з їхніх очей.
- Утім, назваючи Україну «світлою країною», ми, на жаль, маємо моральне право зробити ще один висновок: нам доводиться жити у темні часи. Нинішні політики у світі стали слабкими, бо вони відому дилему «безпека супроти цінностей» почали вирішувати за рахунок цінностей. Отож Україна сьогодні є потужним набатом, який сигналізує світові про потребу знову відновити ціннісну матрицю.
- Водночас цей український голос – попри дивовижну стійкість і самопожертву українців – все-таки часом звучить надто хрипко. Чому? Бо чи може Україна переконливо свідчити про потребу цінностей, якщо навіть у час війни в наших елітах трапляються випадки ну просто огидної корупції й розкрадання суспільного майна, які суттєво знецінюють моральний капітал захисників нашої держави? Вочевидь, ні. Тож завдання України рішуче позбутися корупційного суспільного договору стає необхідною передумовою нашого успіху.
- Українська держава є цінністю, яка є передумовою гарантування багатьох інших цінностей українців. Тому захист України є не лише конституційним обов’язком, а й нашим свідомим громадянським, моральним і світоглядним вибором.
- Українське суспільство потребує усвідомленої та дієвої солідарності, без якої неможливо перемогти у війні й зберегти незалежну державу. Бути разом не означає бути однаковими: це передбачає визнання множинності українського досвіду, повагу до чужого болю, взаємну турботу та дієвість. Наші спільні зусилля мають спиратися на підтримку армії, захист незалежності й політичної суб’єктності України, готовність розраховувати на власні сили та будувати спільне майбутнє.
- Водночас солідарність має принципові межі. Ми не можемо бути разом із тими, хто заперечує право України на існування; не можемо вимагати мовчання постраждалих заради репутації держави чи окремих інституцій, перетворювати патріотизм на імунітет від відповідальності, а відмінність досвіду – на підставу для виключення людини зі спільноти. Не можна вимагати від громадян відмови від свободи, права на незгоду й контролю над владою в обмін на безпеку. Бути разом – це солідарність вільних людей, які здатні витримувати незгоду, захищати людську гідність і розуміти, що збереження незалежної України – наша спільна відповідальність.
- Україна потребує значних зусиль у розбудові держави, для чого необхідно не лише завершити реформу державного управління, а й залучити на державну службу тисячі професійних, порядних, патріотичних людей. Сьогодні це неможливо — стають на заваді недовіра до органів державної влади загалом та до роботодавців зокрема; низькі зарплати переважної більшості державних службовців; негативний суспільний імідж; культура нагляду правоохоронних органів, що стимулює ухилення від ухвалення рішень; неможливість професійного зростання та тотальна залежність від політичних рішень, а також, не в останню чергу, обмеження прав державних службовців і членів їхніх родин. Попри традиційне негативне ставлення до державної служби, створене століттями бездержавності, коли держава була чужа й окупаційна, — сьогодні ми мусимо змінити цю ситуацію, інакше занепад якості державного управління та брак кваліфікованих відданих людей можуть стати на заваді перемозі та відновленню України.
- Це війна на виснаження. Щоб не виснажитись раніше ворога, ми маємо знову згуртуватися, як на початку повномасштабного вторгнення, повірити в перемогу і мобілізовувати всі ресурси. Ми всі маємо поділитися на тих, хто воює, і тих, хто їм допомагає як може.
- Нове єднання суспільства для відсічі агресії можливе тільки в парадигмі свободи: коли військові мотивовані захищати країну, коли волонтери можуть вільно й оперативно допомагати силам оборони і цивільним, коли бізнес може заробляти та інвестувати в перемогу, коли і приватні, і державні підприємства на чесній конкурентній основі можуть отримувати держзамовлення і працювати на оборону, коли держслужбовці не бояться ухвалювати рішення, коли є незалежний суд і система правосуддя працює за принципом верховенства права, коли правоохоронні органи не займаються тиском, репресіями і корупцією, а виконують функції, які їм належать.
