Блаженніший Любомир Гузар, колишній предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, в інтерв’ю НВ пояснює, чому сучасні українські політики і олігархи-скоробагатьки не можуть бути проводом для нації
Повернення місту російської імперської назви загрожує національній безпеці — колоніальні топоніми є підґрунтям для спроб тримати Україну в російській орбіті.
Сьогодні Ініціативна група “Першого грудня”, до складу якої входять відомі українські інтелектуали, суспільні та духовні діячі, оприлюднила звернення до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів “у зв’язку із загрозами, пов’язаними з ситуацією, що склалася з перейменуванням Кіровограда”.
Звернення
Ініціативної групи «Першого грудня» до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України у зв’язку із загрозами, пов’язаними з ситуацією, що склалася з перейменуванням Кіровограда
В Україні відбувається декомунізація, яка, зокрема, полягає у відмові від старих комуністичних назв у топоніміці. Але окремі політичні сили намагаються скористатися перейменуванням для повернення імперських назв. Переконані, що вслід за декомунізацією має йти деколонізація, тож використання назв, які свідчать про колоніальний статус України є неприпустимим і неприйнятним.
Чи не найбільш загрозливою і знаковою є ситуація зі спробою повернути назву Єлисаветград місту Кіровограду, одному з обласних центрів України.
89 років тому, 19 жовтня 1926 року, у містечку Коропець на Тернопільщині народився Богдан Гаврилишин. Богдан Дмитрович іще 1943 року поїхав з України. За цей час він пройшов шлях від табору для переміщених осіб до визнання у світових колах, викладання у 70 країнах та консультування світових компаній.
З 1988 року професор Гаврилишин присвячує свою подальшу діяльність Україні. Сьогодні вашій увазі пропонуємо 10 цитат Богдана Гаврилишина, які стосуються основних проблем розвитку сучасного суспільства.
Передаю підслухане в одного громадянина (можливо, одного з багатьох до нього подібних): “Високоповажний пане кандидате! Хочу сердечно подякувати Вам за Ваші подарунки для мене, моєї сім’ї, родини, громади, парафії. Ми всі дуже вдячні за Вашу благодійну зичливість. Але принагідно попереджаю Вас, що, правдоподібно, на виборах за Вас не голосуватиму”.
Можна припустити, що у відповідь на таку усну чи письмову заяву кандидат у депутати зреагував би з обуренням: “Яка нечемність, яка невдячність, яка нечесність!”
Київрада проголосувала за те, щоб вулиця “уповноваженої особливого відділу НКВД” Марини Раскової стала називатися іменем видатної та світлої людини: Євгена Сверстюка.
Сім років таборів і п’ять років заслання – стільки Мирослав Маринович отримав від радянської влади за те, що був одним із засновників Української Гельсінської групи. Він говорить, що жив за ґратами духовно багатшим, насиченішим життям, аніж зараз. Дисидент і правозахисник, учасник ініціативи “Першого грудня”, віце-ректор Українського католицького університету нещодавно увійшов до трійки головних моральних авторитетів країни за версією журналу “Новое время”. Під час дискусії “Уроки історії” у Львові пан Маринович говорив про головну дилему радянських часів, що стає актуальною знов. Продовження
У час Холодної війни між світовими потугами, яка була в другій половині минулого століття, українські громади в діаспорі на церковних богослужіннях або навіть за інших нагод часто співали таку молитву:
Боже, вислухай благання,/ Нищить неволя наш край,/ В єдності сила народу,/ Боже, нам єдність подай.
Люд у кайданах, край у руїні,/ Навіть молитись ворог не дасть. /Боже великий, дай Україні/ Силу і славу, волю і власть. Продовження
У переповненому залі столичного Будинку вчителя презентували другий том видання «На полі чести», в якому містяться численні спогади та статті написані за життя вже покійного дисидента, філософа, правозахисника Євгена Сверстюка.
У переповненому залі столичного Будинку вчителя презентували другий том видання «На полі чести», в якому містяться численні спогади та статті написані за життя вже покійного дисидента, філософа, правозахисника Євгена Сверстюка. Продовження
Існують теми, які практично ніколи не перестають бути актуальними. Пропоную поміркувати сьогодні над однією з таких тем.
Дуже давно, ще перед народженням Ісуса Христа, жив у стародавній Греції філософ Діоген. Дехто вважав його великим мудрецем, а дехто навіть юродивим. Про Діогена розповідали, що одного гарного сонячного дня він виліз із бочки, в якій жив, і зі свічкою в руках почав ходити базаром і розглядатися, немовби чогось шукав. На філософа звернув увагу цісар Олександр Македонський і запитав, чого той шукає. На те Діоген цілком серйозно відповів: “Шукаю людину”. Продовження
22 вересня у Києві презентують двотомник «На полі чести», присвячений світлій пам’яті дисидента, філософа Євгена Сверстюка. Видання містить рідкісні світлини з приватних архівів, своєрідну візуальну хронологію життєвого шляху Євгена Сверстюка, а також архівні матеріали слідчої справи, яка була порушена проти нього в радянські часи.
22 вересня, вівторок
18.00
Київський міський будинок учителя,
вул. Володимирська, 57, конференц-зал
Проголошення незалежності, стосунки з Росією та заборона діяльності Комуністичної партії – своїми спогадами про Україну початку 90-х років з hromadske.tv поділився народний депутат України І–IV скликань, лідер демократичної парламентської опозиції, доктор фізико-математичних наук, учасник ініціативної групи “Першого грудня” професор Ігор Юхновський.
У народі з’явилися анекдоти про вітчизняні суди.
Коли під час судової розправи підсудному нададуть слово, він повинен починати таким запитанням: “Достойний пане суддя, прохаю мені відразу сказати, скільки я маю вам заплатити за прихильний вирок”, або “Достойний пане суддя, відповідатиму на ваші запитання тільки після того, як ви, поклавши руку на Біблію чи на Конституцію, заявите перед нами всіма, тут зібраними, що видаючи судовий вирок, не приймали хабарів та не слухали наказів влади”.
Гіркий той сміх. У народі довір’я до суддів опускається щоразу нижче. Дехто твердить, що воно вже наблизилося до нуля. Чуємо багато заяв про конечну потребу реформи судової системи. Продовження
Незалежній Україні виповнилось 24 роки. Згідно з останніми соцопитуваннями, минулий рік українці назвали найскладнішим за весь час з 1991-го. Війна, тисячі переселенців і біженців, потрійне знецінення гривні, ріст бідності. Постреволюційне керівництво держави намагається вивести державу із крутого піке. Аби подолати труднощі, окрім таланту управління, рішучості у проведенні реформ та підтримки простих українців, потрібно вміти використовувати досвід минулого та дослуховуватися до людей, які є носіями цього досвіду і мають авторитет у суспільстві.
В числі моральних авторитетів нації значиться ім’я Ігоря Рафаїловича Юхновського. Фізик за освітою він обирався народним депутатом чотирьох перших скликань, у середині 90-х працював над редакцією Конституції 1996 року.
Сьогодні 89-річний Юхновський продовжує активне життя у Львові: викладає і працює разом з ініціативною групою колег над своїм проектом Конституції, який незабаром буде представлений громадськості.
В інтерв’ю «Главкому» учасник групи “Першого грудня” Ігор Юхновський розповів, хто мав стати першим президентом незалежної України, як за 70 років Радянської окупації ми створили державу, а за 24 роки незалежності почали її втрачати, чому поразка під Іловайськом є тим же для українців, чим стала Сталінградська битва під час Другої світової для німців. Продовження
Голова парламентської опозиції «Народна Рада» (1990-1993 рр.), учасник групи “Першого грудня” Ігор Юхновський про день проголошення Незалежності України.
Про це в інтерв’ю для Інформаційного ресурсу УГКЦ сказав кардинал УГКЦ Любомир Гузар. Продовження
Известный экономист и меценат, участник инициативной группы “Першого грудня” Богдан Гаврилишин рассказал Фокусу, какой он видит Украину через 15 лет, почему экспаты-управленцы не выход для страны, и о том, что он советовал Кравчуку и Януковичу.
Богдан Гаврилишин
На могилі Євгена Сверстюка встановили та освятили хрест. Церемонія освячення пройшла на Байковому цвинтарі. Знаний письменник, мислитель та громадський діяч похований неподалік могили Василя Стуса та багатьох інших видатних українців. Також під час церемонії освячення колеги письменника представили книгу спогадів про самого Сверстюка. Євген Сверстюк був політв’язнем радянського режиму, видавав українську пресу та «самвидави». Помер 1 грудня 2014 року. (Відео Мар’яна Кушніра та Романа Климчука)
На могилі Євгена Сверстюка на Байковому кладовищі відбудеться чин освячення хреста.
4 липня, субота
13.00
Байкове кладовище (Київ, вул. Байкова, 6, 33-й сектор)
Відомий український інтелектуал, дисидент, філософ, правозахисник, моральний авторитет Євген Сверстюк пішов з життя 1 грудня 2014 року. Це людина, що уособлювала цілу епоху боротьби проти тоталітаризму, найкраще, що в ній було. Світлий і спокійний чоловік, який із крицевою стійкістю протистояв потужній владній машині. Дисидент, публіцист і літературознавець, філософ і моральний авторитет. Чоловік, який був воїном, навіть коли залишався один в полі. Його слів боялися настільки, що запроторили до таборів, та це не зламало його і не змусило замовчати. До останніх днів життя Євген Сверстюк був активним у громадському та релігійному житті, був учасником Ініціативної групи “Першого грудня”.
Протоієрей Валерій (Копійка) чекатиме біля адмінбудинку цвинтаря (де крематорій) з 12:30 до 12:40.
