Шановні лідери політичних спільнот України!
Не нам розповідати вам про важливість нинішнього моменту для самого існування нашої держави. Ситуація вимагає екстраординарного мислення й таких же практичних підходів і дій. Проте політичні реалії в Україні виявляють значну інерційність як цього мислення, так і політичних дій. Продовження
Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»
З великою тривогою та водночас з надією про краще майбутнє нашої держави ми підводимо підсумки 2021 року.
Сьогодні російський лідер загрожує всьому цивілізованому світу, виставляючи різноманітні ультиматуми і погрожуючи ескалацією та розширенням географії збройного конфлікту в Україні. Він уперто наполягає на розподілі світу на блоки, підпорядковані світовим гігантам, і мріє про поновлення СРСР чи Російської імперії. Він розуміє тільки силу і, не зустрічаючи зрозумілої йому відсічі, переходить усі можливі червоні лінії, хоч сам знущально виставляє їх для інших. Продовження
Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»
Рівно десять років тому одинадцятеро членів новоствореної Ініціативної групи «Першого грудня» зробили у своїй «Декларації» такий підсумок тодішньому станові українського суспільства:
Хибно зрозуміле матеріалістичне мислення взяло гору над пріоритетом етичних і духовних цінностей. Взаємне поборювання й жадоба нагромадження стали масовими нормами соціальної поведінки. Все це спричинило серйозні суспільні деформації: моральні чесноти асоціюються з життєвим програшем, правосуддя щораз більше ототожнюється з корупцією та правом сили, зросла криміналізація суспільства, поглибився розрив між бідними та багатими. Це призвело до атомізації суспільства, викривило міжлюдські стосунки, а також породило відчуження між політичною владою та народом і недовіру до держави загалом.
Подальші роки принесли Україні низку виснажливих випробувань і дивовижних перемог, проте схоже, що головні висновки Групи про тодішній стан суспільства все ще залишаються актуальними. Це, зокрема, свідчить про те, що суспільний договір, за яким ми живемо, залишається майже тим самим. Продовження
Звернення Ініціативної групи «Першого грудня» щодо ситуації з верховенством права
Схоже, що українське одвічне питання «Куди йти?» ми так і не усвідомили.
Виявилося, що, навіть маючи запис у ст. 85 Конституції України про «стратегічний курс держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору», згадане питання постає перед нами ледь не щодня. Бо реальна практика нашої держави у багатьох сферах суперечить таким європейським аспіраціям і відтворює старий суспільний договір з багатьма рудиментами радянського ладу. Й ніде ця практика не набуває таких гротескних форм, як у сфері верховенства права. Продовження
Вельмишановний Іване Михайловичу!
Наближається Ваш славний ювілей, і ми, учасники Ініціативної групи «Першого грудня», всі дружно йдемо до Вас у гості зі своїм вітальним словом.
В історії нашого національного унезалежнення Ви стали знаковою постаттю, центром тяжіння молодої творчої інтелігенції, знаменитої плеяди шістдесятників, яка чинила моральний спротив тоталітарному режимові та визначила культурне обличчя України на кілька десятиліть. Ваша блискуча книга «Інтернаціоналізм чи русифікація?» про становище українців в СРСР стала найбільш поширеним текстом українського самвидаву, гідно представила в усьому світі погляд Вашого покоління на національну політику СРСР і стала закликом до національного самоусвідомлення. Наскільки влучним був цей текст, засвідчує реакція влади – хвиля політичних репресій. Ваші глибокі літературознавчі праці завжди викликають великий інтерес читачів. Ваш сповідальний голос на вшанування жертв Бабиного Яру відразу став платформою новітнього українсько-єврейського порозуміння.
Виголошуючи свої промови у перші роки незалежності, Ви сформулювали головні засади подальшого національного розвитку, і недарма Ваші виступи тоді в народі називали «президентськими». Проте Ви також засукали рукави й узялися до конкретної державницької праці як Міністр культури України та як голова Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Нам, учасникам Ініціативної групи «Першого грудня», було за честь мати Вас колегою в цій суспільно важливій ініціативі. Продовження
заява Ініціативної групи “Першого грудня” та Виконавчої Ради Українського ПЕН з приводу ситуації навколо українських державних інституцій у сфері культури
Ми, члени Ініціативної групи “Першого грудня” та Виконавчої Ради Українського ПЕН, з великою тривогою спостерігаємо за процесами, що відбуваються протягом останніх років навколо українських інституцій у сфері культури.
Ці процеси ведуть до руйнації провідних українських культурних інституцій, знищення практик прозорості та підзвітності державних інституцій та послаблення надій на відродження й модернізацію української культури.
Особливу тривогу викликають процедури конкурсів, зокрема, щойно проведеного конкурсу на обрання генерального директора Мистецького Арсеналу. Ми бачимо серйозні порушення процедури та принципів доброчесності, що послаблюють довіру до організації конкурсу та його результатів. Найбільші застереження у нас викликає процес обрання представників громадськості до конкурсної комісії. Продовження
Шановні народні депутати!
Звертаємося до членкинь і членів Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики з проханням надати підтримку державному проєкту комплексної меморіялізації Бабиного Яру. Ініціативна Група 1 грудня та її члени як приватні особи не раз публічно висловлювали свою підтримку для українського державного проєкту, який був опрацьований науковцями Робочої групи при Інституті історії України Національної академії наук України на замовлення українського уряду і отримав схвальні оцінки як української, так і міжнародної наукової спільноти. Протягом останнього року це питання стало об’єктом маніпуляції і спекуляції, відколи в нього агресивно втрутилися представники Російської Федерації. Продовження
“І влада, і всі ми повинні пам’ятати: без сучасних якісних університетів і без потужної наукової системи демократична європейська Україна з убезпеченими кордонами і високим рівнем життя громадян неможлива”
До написання цього звернення нас спонукали додані до нього дві заяви українських науковців, спрямовані до керівництва держави. З обох заяв з усією очевидністю постає тривожна ситуація у сфері управління наукою в Україні, яка поки що не лише не знаходить професійного вирішення, а навпаки – поглиблюється. Продовження
Слово Ініціативної групи “Першого грудня” про загрози конституційної кризи
Не беремось аналізувати особливості конституційної кризи, яку спричинило рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 2020 року щодо неконституційності окремих положень антикорупційного законодавства і яку поглиблюють деякі подальші ініціативи з боку виконавчої та законодавчої гілок влади. Це вимагає компетентного аналізу професійних юристів. До розгляду беремо лише констатацію: конституційна криза очевидна і серйозна.
В Україні циркулюють десятки версій того, чому так сталося. Версія про змову олігархів, узгоджену з Кремлем, є найпопулярнішою. У цьому випадку маємо справу з добре продуманою атакою на українську державність. Проте втрати є очевидними й у тому випадку, коли йдеться про добре продуману операцію, спрямовану на збереження своїх незаконно здобутих статків. Бо наслідком тут також є підрив довіри до держави. У поєднанні з передбачуваністю відрухових реакцій все це дає подвійний руйнівний ефект.
Отож на питання «Що сталося?» і «Чому сталося?» суспільство дало більш-менш вірогідну відповідь. Залишилося грамотно відповісти на питання: «Як із цієї кризи вийти?» Для знаходження правильної відповіді важливі кілька аргументів. Продовження
Зустріч Ініціативної Групи «Першого грудня» з представниками Робочої групи при Інституті історії України НАН України з розробки концепції меморіалізації Бабиного Яру
Комюніке
21 жовтня 2020 року відбулася зустріч Ініціативної Групи “Першого грудня” з Робочою групою з розробки концепції Комплексної меморіалізації Бабиного Яру при Інституті історії України НАН України.
На зустрічі обговорили ситуацію, яка склалася навколо проєктів меморіалізації Бабиного Яру. Продовження
Звернення Ініціативної групи “Першого грудня” щодо небезпек, пов’язаних із реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” .
3-го вересня 2020 року у газеті “День” було опубліковано Звернення українських євреїв до громадянського суспільства в Україні.
Підписанти листа звертали увагу української громадськості на небезпеки, пов’язані з реалізацією приватного проєкту Меморіальний центр Голокосту “Бабин Яр” (МЦГБЯ). Як стверджують автори звернення, “цей проект запропоновано та фінансується російськими мільярдерами”. Тому є небезпека, що він “стане потужним знаряддям російської пропаганди”.
Ще раніше, у травні 2020 року було опубліковано Звернення української культурної та наукової спільноти щодо меморіалізації Бабиного Яру. Його підписали понад 750 осіб, зокрема відомі правозахисники, письменники, історики, політики, дипломати, філософи, освітяни, науковці, журналісти, митці, громадські діячі. У ньому також було звернено увагу на те, що МЦГБЯ створено “з ініціативи та коштом російських бізнесменів” – а це є вкрай тривожним фактом у часи військової та гібридної агресії Росії проти України.
Ми, представники Ініціативної групи Першого грудня, поділяємо занепокоєння авторів Звернення українських євреїв. Ми також підписали Звернення української культурної та наукової спільноти і поділяємо його зміст.
Ми вважаємо, що проєкт, у якому є гроші російських мільярдерів, у час війни, яку веде Росія проти України, не може вважатися безстороннім.
Ми також вважаємо, що культура та політика пам’яті є невіддільною частиною суверенітету та суб’єктності України. Суверенітет і суб’єктність залежать не тільки від того, наскільки добре захищаються кордони країни. А й від того, чи здатна вона захищати свій культурний та інформаційний простір. Продовження
Звернення Ініціативної групи “Першого грудня”
Незалежній Україні вже 29 років. Але насправді значно, значно більше.
Наша країна не постала «нізвідки». Ми пам’ятаємо про боротьбу українських повстанців, дисидентів і політв’язнів за часів СРСР. Про нестримне прагнення до свободи та всі спроби відновлення незалежності. Про «криваві землі», на які нашу країну перетворили режими нацистського та комуністичного тоталітаризму. Пам’ятаємо про незалежність 1917-1921 років, без якої не було би сьогоднішньої України. Пам’ятаємо про зусилля Кирило-Мефодіївців у середині ХІХ століття, про повстання Мазепи, про державність Війська Запорозького XVII-XVIII століть. Про Велике Князівство Литовське, про Київську Русь.
Наша країна не постала «нізвідки». Її історія – глибинна.
У цій історії головною цінністю була свобода. Прагнення свободи від примусу, від насильства, від образи гідності. Свободи від «царя», «фюрера», «вождя», чи «генсека». Україна дихає свободою. Це її кисень. Продовження
Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»
Пандемія COVID-19 змушує увесь світ задуматися над своєю найближчою долею і надає шанси розумним та сміливим країнам здійснити позитивні кроки у нове майбутнє. Україна за певних умов може бути серед таких успішних країн. Але багатьом важко повірити, що керівництво держави й суспільство спроможні прийняти відповідальні рішення.
Сьогодні ми стверджуємо: попри всі труднощі, зробити це все ще можливо. Успіх, однак, не прийде сам собою. Продовження
Людяність як оберіг
Звернення Ініціативної групи «Першого грудня»
Іди, народе мій, увійди у свої кімнати й замкни за собою двері,
сховайся на часинку, поки гнів не перейде!
Ісая 26:20
Наші рядки лягають на папір у ті дні, коли кількість інфікованих вірусом SARS-CoV-2 в Україні почала впевнено зростати. Отже, пік епідемії ще попереду – як попереду нас іще найголовніше випробування, через яке ми маємо перейти: випробування на людяність.
З часу оголошення карантину люди загалом уже обрали свій спосіб поведінки. Хтось узявся допомагати людям немічним і похилого віку або ж послужити лікарям та медсестрам, які вийшли на головну лінію епідеміологічного фронту. Хтось купив та передав у лікарні унікальне обладнання. Попри те дехто поспішив цинічно збагатитися на експорті масок, яких бракує також і в Україні, чи на ввезенні й перепродажеві зіпсованого товару. Знайшлися і ті, які знаходять свій «героїзм» у цілковитому ігноруванні небезпеки, цим самим її активно наближаючи.
Знову «ой, три шляхи широкії…»; знову вибір, на чий бік стати в одвічному змаганні між добром і злом…
Наближення піку випробувань спонукає нас шукати шлях до людського серця, щоб укріпити його й віру, що ми впораємося з цим лихом. Бо якщо сьогодні ми ще зважуємо, вийти на вулицю чи ні, то завтра нам доведеться змиритись із тим, що когось із наших рідних поховають «дистанційно» без нашої участі. Італія пережила цей жах – і ніщо не свідчить, що нам його вдасться оминути.
Все це різко загострить інстинкти нашого виживання. Найбільший виклик постане перед тими, від кого залежатиме життєдіяльність усього нашого соціального організму: системи охорони здоров’я, державних органів та органів місцевого самоврядування, соціальної та душпастирської опіки, мережі торгівлі і транспорту, господарських служб, телефонного зв’язку й інтернету, як і, врешті-решт, похоронних бюро. Саме від усіх них буде залежати, чи втримаємось ми як єдиний суспільний організм, чи, навпаки, розсипемося на дрібні фрагменти, просякнуті страхом, агресією та егоїзмом.
Може настати час, коли уся наша соціальна розмаїтість зведеться до однієї визначальної відмінності: між тими, що залишаться людьми, і тими, що людську подобу втратять.
Хай омине нас ця лиха година! Хто попереджений – той духовно озброєний. Егоїстична постава лише на перший погляд виглядає рятівною. Бо коли розсипається суспільний організм, небезпека зростає стрократно. І навпаки, солідарність, емпатія та взаємна підтримка – це єдине, що може стати для всіх нас рятівною «подушкою безпеки».
Отож подати одне одному руки можна і дистанційно. Хай ослабнуть політичні антагонізми, а у спільній боротьбі проти пандемії з’являться перші паростки довіри. Епідеміологічну дисципліну хай не буде підмінено зловживанням владою. Карантин має ізолювати нас від вірусу, а не від симпатії до людини. Кожне слово вдячності й підтримки діятиме, як цілющий бальзам. Кожне слово доброго гумору відновить у нас душевний баланс.
Так, напевно, в нинішній боротьбі будуть і ті, що не виживуть. Але краще поповнити нову «Небесну сотню» тих, хто здобувся на самопожертву в порятункові спільноти, ніж умерти в прокльонах і ненависті до всіх.
Ми ще не знаємо до пуття, чим викликана нинішня вірусна атака природи. Маємо засвоїти урок, який нам іще треба сформулювати. Проте ми знаємо вже сьогодні, що маємо вийти з цієї кризи сильнішими. А єдиний шлях для цього – милосердя, людяність. Бо духовним критерієм розвитку людської цивілізації є не технологічні здобутки, а передусім наша здатність полюбити іншу людину як самого себе.
Оля Гнатюк, Володимир Єрмоленко, Євген Захаров, Йосип Зісельс, Ігор Козловський, Мирослав Маринович, Ігор Юхновський, Ярослав Яцків.
Цей урок української історії знає сьогодні чи не кожен школяр: ахіллесовою п’ятою України була і є її політична еліта. Саме на ній не раз спотикалися суспільні надії. Ми це знаємо, але не робимо висновків. Міняються покоління управлінців, а в політичному житті країни незмінно панує дух безвідповідальності й непрофесіоналізму, корупції й кумівства, взаємного ворогування та мстивості, короткозорості й хуторянства, дарма що зодягнутого в костюм від Версаче.
Виборці багато очікували від «нових облич», але поки що й вони проявляють стару схильність до ціннісного релятивізму, потаємності й браку чіткої візії розвитку держави. Добрі політики в країні, звичайно ж, є, але вони лише відтіняють загальну сумну картину. Є й енергійні молоді ентузіасти, які прагнуть змінити стиль державного управління у своїх рамках відповідальності, проте невмируща система все це перетравлює, а молодечий ентузіазм – згасає.
Минуло майже 30 років української незалежності, і цього часу мало б бути досить, щоб зробити належний висновок: для якісної зміни політичних еліт потрібна зміна їхньої ціннісної платформи. Продовження
11 рекомендацій владі та суспільству оприлюднили сьогодні відомі інтелектуали — учасники ініціативної групи “Першого грудня”.
Це перше звернення В’ячеслава Брюховецького, Івана Дзюби, Євгена Захарова, Йосипа Зісельса, Мирослава Мариновича, Ігоря Юхновського та Ярослава Яцкова після завершення виборчого процесу 2019 року. Його оприлюднено на сайті групи.
Інтелектуали сформували основні тези для суспільства і влади, виходячи із логіки пріоритетності збереження самостійної держави та гарантування її безпеки. Продовження
Нинішнє наше звернення – перше після завершення виборчого процесу 2019 року. Під час минулих президентських і парламентських виборів більшість із нас виступала проти зміни Глави держави, мотивуючи свою позицію інтересами безпеки держави. Народ вирішив інакше, і ми приймаємо його вибір. Це не виключає, однак, того, що хтось із нас має певні застереження щодо позитивності характеру такого волевиявлення.
Та сама логіка пріоритетності збереження самостійної держави та гарантування її безпеки спонукає нас у нинішній ситуації сформулювати такі основні тези: Продовження
Ініціативна група «Першого грудня» проводжає в останню дорогу ще одного свого побратима – Володимира Євгеновича Панченка. Ще тиждень тому у телефонній розмові він спокійно сказав одному з нас: «Тепер уже все в руках Божих». І Бог справді прийняв рішення, накривши його Покровою Божою Матері, як колись червоною китайкою покривали козака.
Володимиру Євгеновичу з його славним і мудрим життям можна було щиро позаздрити. Лише сухий перелік його наукових звань і посад, літературознавчих праць і письменницького доробку займає у «Вікіпедії» чимало місця.
Продовження
Не відступати від орієнтирів Революції гідності
«Володимир Зеленський розпочинає своє президентство в умовах виразного запиту на зміни й великих соціальних очікувань, на які він змушений буде відгукнутися. Важливо лише, щоб тлумачення президентською командою цих очікувань не суперечило засадничим цінностям та орієнтирам, за які народ заплатив уже дорогою ціною», — застерігає Ініціативна група «Першого грудня».
Відомі інтелектуали опублікували свої перші висновки за результатами президентських виборів. Звернення «Ще раз про відповідальність еліт» оприлюднено сьогодні на сайті групи.
Перші висновки Ініціативної групи «Першого грудня» після президентських виборів 2019 року
Дорогі співвітчизники!
На президентських перегонах сталося те, на що ми собі як народ сьогодні заслужили. Добре усвідомлюємо, що ставлення до результатів виборів буде строкатим. Але всі розуміємо, що чекає на нас велика суспільна турбулентність. Щодо нас, членів Ініціативної групи «Першого грудня», то ми лиш просимо Бога, щоб не справдилось пророцтво Тараса: «…Як Україну злії люди присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять».
