Ініціативна група «Першого грудня»

Невдовзі обиратимемо наступного президента України. Ми вже пережили кілька подібних виборів, але цього разу, після трагічних подій з одного боку і народного пробудження на Майдані – з іншого, на порозі суттєвих змін нашого суспільного життя  та справжньої можливості жити в нормальній демократичній країні, це голосування матиме для нашої держави особливе значення. Продовження →

В інтерв`ю  Громадському радіо, учасник Ініціативної групи “ПЕршого грудня”, проректор УКУ розказав чим для нього є свято 9 травня, та те, як, на його думку, можна примирити людей, які мають кардинально іншу історичну пам`ять.  Продовження →

У своєму виступі перед початком Вищої Церковної Ради РПЦ Патріарх Московський і всієї Руси висловив свою тверду переконаність, що єдиною Церквою, яка, мовляв, стояла і стоїть тепер в Україні осторонь політики, є «його Церква», тобто в цьому випадку – Українська Православна Церква (Московського Патріархату). Це – повторення традиційної ілюзії московського православ’я, що, не подаючи свого остережного голосу на захист людей, яких пригнічує влада, вона тим самим стоїть «поза політикою». Продовження →

Автор – Мирослав Маринович

У принципі, я людина демократична і лише вітаю проведення референдумів, які допомагають уточнити волевиявлення народу. Проте у випадку цього жваво обговорюваного питання моя позиція різко негативна. Поясню чому. Продовження →

30 квітня, середа, 15:00

Національна спілка журналістів України (Хрещатик, 27-А)

Мирослав Попович, кардинал Любомир Гузар та Євген Сверстюк оприлюднять звернення Ініціативної групи «Першого грудня» стосовно ситуації в Україні та тих небезпек, перед якими стоїть сьогодні український народ. Відомі суспільні діячі звернуться до суспільства з пропозиціями відповідей на актуальні виклики. Учасники прес-конференції: Продовження →

Доля не судила нам натішитися звільненням від режиму Януковича і станцювати на київському Майдані ентузіастичний танець визволення. Майдан перетворився на місце поминання Небесної сотні, а душі наші – на місце тривоги і страху за майбутнє.

Однак страх ніколи не просвітлював людське серце й не сповнював його високим духом. Велична жертовність Майдану поступилася місцем взаємним докорам за Крим, а то і дріб’язковим зведенням рахунків. Замість високих поривів духу – жорсткі претензії до інших та звинувачення їх у зраді. Замість віри у перемогу – риторика «розборок польотів», що передує поразці. Продовження →

Пригадую, в середині 1990-х років не один мій співбесідник переконано повторював, як мантру: «Ось Ви так захищаєте кримських татар. А вони ж знову нас зрадять, як у часи Хмельницького зрадили під Берестечком». Йшлося про те, що кримські татари відвели тоді свої війська з поля бою, внаслідок чого козацька армія зазнала нищівної поразки. Продовження →

Про феномен Майдану можна сказати словами поета Олександра Олеся: «З журбою радість обнялася», бо він має у собі водночас чимало позитивного, але також і очевидні слабинки. З одного боку, Майдан – це виразна ознака глибинної демократичності українського народу.

Більше – у інтрев’ю з Мирославом Мариновичем Продовження →

«На Майдані немало значення, якою мовою ти говориш. Коли людина поряд з тобою готова вмерти за ті ж самі ідеали, що й ти, мова перестає бути носієм імперських ознак. Майдан дуже сильно перевиховує», – так проаналізував поведінку людей на Євромайдані проректор УКУ, учасник Ініціативної групи “Першого грудня” Мирослав Маринович. 6 березня Львівська бізнес-школа (LvBS) спільно з компанією pro.mova презентували підсумки свого дослідження про революційні події в Україні. Продовження →