Наприкінці липня у столичній Школі мерів пройшла зустріч з кардиналом Любомиром Гузаром і економіста Богданом Гаврилишиним. Одні з найбільш авторитетних мислителів України поговорили про хресну ходу, щастя і те, як моральна людина може бути конкурентною. Platfor.ma записала найцікавіше.
ЛЮБОМИР ГУЗАР:
Я хочу поговорити про те, як чинити, аби не порушити моральний закон. Що взагалі таке мораль? Багато хто має на це погляд короткий. Говорять, що це приписи, які ми маємо зберігати. Якщо ми це робимо, то про нас говорять, що ми поводимось морально. Мораль – щось побудоване на ставленні до бога і ближніх, як дітей божих. Словом, моральна поведінка побудована на відношеннях.
БОГДАН ГАВРИЛИШИН:
Мій батько казав мені різні приповідки. Найважливіша з них була така: «З брехнею можна дійти до кінця світу, але не повернутися. Кажи правду, сину!» Якщо у вас є якась можливість, то є і обов’язок її найкраще виконувати.
Про хресну ходу
ЛЮБОМИР ГУЗАР:
Є люди, які вірять в молитву. Є люди, які не вірять. Я думаю, що у хресній ході були люди, які щиро зверталися до небесного отця, просячи у нього милосердя для народу, держави, кожного громадянина. Але якщо вони направду вірять, то також молилися, щоб усі, хто збирається діяти агресивно, відчували бажання робити добро. Нас вчать любити ближнього, навіть якщо він до нас ворожо наставлений. В такій ситуації людина щира звертається до бога, коли вона молиться і за своїх ворогів, тих, хто чинить нам кривду. Ми молимося, щоб вони перестали грішити і робили добро. Я думаю, що серед учасників були щиро віруючі люди.
Не можу закрити очі на те, що були й інші люди. Як це оцінити? Для мене особисто це виглядає занадто складно. Не можу і не хочу заперечити, що було багато елементів, які не цілковито відповідають божій волі і моралі. Мені прикро, що молитву часом використовують для немолитовних цілей.
Про свідомість молодих українців
ЛЮБОМИР ГУЗАР:
Я не маю найменшого сумніву, що збільшується кількість молодих людей, які хочуть жити по-божому. Мене дуже багато запрошують поговорити з ними і я радо це роблю. Це велика підтримка і піднесення, коли молоді люди за допомогою своїх питань заявляють, що зацікалені в правді. Тому у мене є багато надії на краще. Немає сумнівів, що є молодь, яка під чиїмсь впливом готова робити зле. Але більша частина хоче служити і творити добро для ближніх.
БОГДАН ГАВРИЛИШИН:
Я бачу позитивну тенденцію. П’ять років тому більшість молодих людей, з якими я спілкувався, мріяли про одне – втікти з України. Зараз таких половина. Ті, хто хоче лишитися, прагнуть втілювати реформи і змінювати країну. В цей час же час вони постають перед вибором, закінчивши університет за кордоном: працювати там або повертатися. Багато з них свідомо обирає друге.
Про те, як бути моральним в аморальному суспільстві
ЛЮБОМИР ГУЗАР:
Кожна людина має вибір. Бути собою, бути людиною в повному позитивному значенні цього слова, як створіння, обдароване великими дарами. Є люди, які не хочуть і не дбають про те, щоб бути собою. Тут важко говорити про цінності, тому що вони їх скоріше не мають.
Ясну відповідь «бути собою» важко втілити. Це вимагає зусилля, розуміння гідності, труду. Щоб бути щасливим, треба бути добрим. І останнє потребує кропіткої праці. Ми щодня мусимо робити вибір. Немає легкого шляху бути собою. Але бути собою – це єдиний гідний шлях.
Про те, як працювати міському голові
ЛЮБОМИР ГУЗАР:
Потрібно поступати коректно, справедливо, правдиво і послідовно. Як би ми це не описували, потрібно чинити згідно з цінностями. Вони повинні бути мірилом в усіх життєвих ситуаціях. Як це зробити, залежить від двох речей. Від наставлення начальника, чи він направду так вважає. Друге – чи він насправді щиро хоче бути послідовним, справедливими і чесним начальником. Якщо він цього хоче і в цьому напрямі йде, можна і треба сподіватися на гарні результати. Якщо цього немає і немає моральної, послідовної поведінки, то не слід чекати пошани від людей.
БОГДАН ГАВРИЛИШИН:
Усі начальники – міські голови чи засновники компаній – повинні працювати командою. Не діяти за принципом «я зроблю, потрібно чинити ось так», а приймати рішення і діяти спільно. Якщо ви міський голова, спочатку вам потрібно добре проаналізувати громаду, місто чи місцевість, з’ясувати найбільші потреби і проблеми. Проаналізувавши їх, потрібно розробити план дій.
Коли мером Вінниці був Гройсман, а потім він же займався областю, вона стала найбільш прогресивною. Однак спочатку, коли він пішов на ток-шоу, його спитали, що вони конкретно вже встигли зробити. Він відповів, що нічого. Але сказав, що їм вдалося зрозуміти, що саме потрібно зробити. Якщо підсумувати, то треба говорити правду, розуміти потреби і проблеми людей, приймати рішення та діяти командою.
Про те, як чинити, якщо керівник каже робити неправильно
ЛЮБОМИР ГУЗАР:
Кожна ситуація, про яку ми говоримо, вимагає особливої розв’язки. Мені здається, що людина не зобов’язана робити виразне зло. Якщо йому наказують робити щось нечесно, несправедливе, потрібно сказати: «Пробачте. Я маю сумління і не можу проти нього поступати».
Люди піддаються несправедливим наказам. Тому що їм невигідно або страшно покинути працю. Адже у людини є сім’я і зобов’язання перед її членами. Але я не можу радити робити зло або покинути роботу, тому що це несе свої наслідки. А кожен сам має нести відповідальність за свої вчинки. Світ знає багато випадків, коли люди зіштовхувалися з ситуаціями, які йдуть проти їх моральних принципів. На щастя, сам я не був у таких.
БОГДАН ГАВРИЛИШИН:
Я згадаю Верховну раду і партію «Самопоміч». На порядку денному був проект закону. Уся партія дістала розпорядження не голосувати, п’ятеро не погодилися з цим. Їм совість сказала, що це закон, який піде на користь країні. Але я певен, що це було важко для них. Я певен, що людина сама має вирішувати і нести відповідальність за свій вибір.
Про моральність атеїстів
ЛЮБОМИР ГУЗАР:
Є другий спосіб діставати правду – філософске мислення. І остаточно є третій спосіб – це ваше сумління. Це дивний божий дар, голос всередині, який нам щось каже. Бувають люди, які забивають свій голос і намагаються не чути його. Однак людина завжди відчуває, що добре, а що зле. Ніхто остаточно не позбавлений цього. Навіть людина, яка дуже хоче заперечити правду.
Текст – Олена Скирта
Джерело: Platforma