Багато держав світу вважають за честь називати відомого науковця, одного з ініціаторів проведення економічних форумів у Давосі, члена Римського клубу і просто мецената Богдана Гаврилишина своїм. Це й не дивно, адже він тривалий час жив і працював у Канаді, Індії, Швейцарії і чимало зробив для цих країн. Утім, як наголошує сам Богдан Дмитрович, незважаючи на те, що фактично є людиною світу, душею він із своєю батьківщиною — Україною.
Богдан Гаврилишин також зазначив, що залишатися українцем у великому світі важко, але українці мають взяти відповідальність за свою державу, за її свободу, за демократичний розвиток та процвітання. Це передусім стосується молодого покоління українців, які повинні вивести країну з соціально-економічної й політичної кризи.
— Я скрізь почуваюся як удома, але моє українство там не розчинилося, не розпливлося, а ставало лише чіткішим.
“Я написав ці спогади з однією тільки метою: ця книжка є для нової генерації. Нині економічний, соціальний, політичний стан України жахливий. Україна потребує реформ і трансформації, тобто змін на основі ринкової економіки й демократичних цінностей. Люди, які тепер у владі, і ті, котрі за кілька років будуть у владі, хоч би хто вони були, не зможуть такої трансформації провести. Але люди віком від 18 чи 20 і до 35 років — це вже інакші люди, це нові люди. Вони мають уявлення про демократію, вони на рівних спілкуються з однолітками і вивчають іноземні мови. Молоді українці користуються сучасними методами праці й активно використовують переваги електронних комунікацій”, — зазначив професор.
Саме праця, заснована на глибоких знаннях та вмінні аналізувати ситуацію у світі, й була визначальною для самого Богдана Гаврилишина. Він тим часом наголошує, що успішність країни залежить не від природних ресурсів, не від географічного розташування, а від людського потенціалу, бо саме він рушій економіки.
“Чому деякі країни успішні, а інші ні? Це не залежить від природних ресурсів, не від кількості людей і не від території, що вони її населяють і не від географічного розташування. Це залежить від того, наскільки великим є людський потенціал тієї чи іншої країни. Отже, як працює економіка, вирішують люди. Важлива і система цінностей держави, а також те, якою є структура влади. У машині багато механізмів, але щоб вони працювали злагоджено має бути гармонія. Так і в державі”, — підсумував професор.
А ще Богдан Гаврилишин дав кілька рецептів для молоді. Найперше, каже, треба не боятися мріяти і бути вільною людиною. Адже саме вільна людина може сама вирішувати, де правда, а де ні. “Не починайте з бізнес-плану. Спочатку треба мати візію, а потім план”.
Ось такі здавалося б прості рецепти.
Нинішній наш державний устрій Богдан Гаврилишин порівняв з архітектурою. “Наш фундамент дуже хиткий, адже це люди старшого покоління, які агресивні й такі, що не вірять у майбутнє. Утім, зазначає, якщо мудрі батьки, то вони навпаки мають вчитися у своїх дітей.
— Я багато навчився навіть у онуків. У свої подорожі я часто брав спочатку дітей, а потім онуків, це фактично була моя друга пара очей, і вона бачила те, що не бачив я. Звісно, діти мають шанувати батьків, а батьки мають їх послухати.
Не обійшлося і без запитань слухачів про політику та наші взаємини із Москвою.
— На жаль, я не зможу переконати Путіна, що те, що він робить є недобре, і насамперед для російського народу. Адже він фактично ізолював його від світу. Яким я бачу майбутнє Росії? Як і Радянський Союз вона розпадеться У Росії є острівки багатства, а є жахлива біднота. До того ж Росія технологічно позаду. Яскравий приклад: в останнє десятиріччя там зареєстровано дуже мало наукових патентів, а те, що вони заробляли на нафті та газі керманичі спрямовували не в те русло. Я не є антиросійським, але це народ тих, які полювали і ловили рибу, а не сіяли та обробляли землю. Вони полювали і додавали території, фактично щоразу вони додавали собі територіально Швейцарії. Тоді запитання: де Швейцарія і де Росія?
Висловив Богдан Гаврилишин і ще одну геополітичну гіпотезу про те, що Америка всіляко намагатиметься не допустили розпаду Росії, адже тоді все перетече до Китаю, а це аж ніяк не на користь США, каже.
Стосовно закидів про те, що нам ще зарано до Європи, Богдан Гаврилишин відповів, що це лише на перший погляд так здається, що ми не конкурентоспроможні.
— Я так не вважаю. Потрібні лише певні зусилля. Адже в нас дешева робоча сила і її треба лише спрямувати у правильне русло. Він також дав слушну пораду, що зруйновані підприємства Донбасу можливо й не варто відновлювати, адже вони давно технологічно застаріли, а от розвивати там, приміром, скотарство видається досить перспективним заняттям з огляду на затребуваність у всьому світі харчів.
Сам Богдан Дмитрович і надалі пообіцяв усіляко підтримувати Україну в її прагненнях стати цивілізованою, розвиненою й демократичною державою.
Слухала Богдана Гаврилишина Марина КРИВДА.