Мирослав Попович: Європа живе в атмосфері опортунізму, тобто співпрацює з бандитами

Мирослав ПоповичМирослав Попович, відомий український філософ та академік НАНУ, про те, як відродити Донбас та любов місцевого населення до України

Еспресо.TV продовжує серію публікацій, присвячену темі патріотичного виховання та патріотизму взагалі в світлі подій на Майдані, анексії Криму та війни з Росією на Донбасі. Минулого разу свої рецепти виховання патріотизму давав Вадим Скуратівський, відомий історик та публіцист та В’ячеслав Брюховецький, почесний президент університету Києво-Могилянська академія.

Цього разу журналісти Еспресо.TV поговорили з учасником Ініціативної групи “Першого грудня” Мирославом Поповичем, директором Інституту філософії НАН України. 

У свої 84 роки відомий український філософ знає найсвіжіші події в країні, дає їм тверезу оцінку, а на його мобільному грає рінгтон “Beatles” “Yesterday”.

-    Протягом 20-ти років незалежності в  Україні була затверджена ціла низка концепцій та програм з патріотичного виховання. Вони наче й мудро були написані. Але насправді не працювали. Чому?

-    За радянських часів також було написано чимало програм з патріотичного виховання.  Для того, щоб ці норми жили, вони мають існувати в середовищі простих людей, а населення не дуже любить високі матерії.  Насправді людина живе не у світі ідеалів, а – нагальних потреб.

От зараз люди зі Сходу вже кажуть, хай би було так, як раніше, тільки щоб не вбивали.  Отже, перше завдання патріотичного виховання – зв’язати великі справи з маленькими.

Особисто мене найбільше вражають в сьогоднішній ситуації історії про те, як на Донбасі залишається багато покинутих кошенят та собак.  Люди тікають від стрілянини і залишаються ці тваринки.  А вони ж виросли серед людей і тягнуться до них. Тому військові беруть цих тварин, кладуть їх собі за пазуху і везуть додому. Це відбувається не тому, що хтось за це агітує, а тому що так має бути.

Насправді ми стільки часу живемо в умовах війни, але ця людяність не пропадає.  Тому у першу чергу треба говорити про добро, на яке не здатні ті люди, які воюють зараз на Сході по той бік барикад з наказу чи просто, щоб заробити грошей. Вони ніколи не будуть думати про ту собаку чи коешня, і тому вони будуть програвати.

-    Як взагалі зі школярами вчителі мають говорити про останні події на Донбасі?

-    Не потрібно на цю тему говорити з дітьми. Не потрібно вирощувати нових Павліків Морозових. Я вважаю, що у нас нема необхідності у нових жертвах.  Діти ще встигнуть “цього наїститися”.

-    У Слов’янську планують звести пам’ятник жертвам, які загинули на Донбасі. Як ви думаєте, чи будуть там його шанувати?

-    У мене в будинку живуть люди зі Слов’янська.  Ці люди по-іншому дивляться на всю цю ситуацію. Більшість з них не думає про якісь високі матерії, а цінує мир і хоче, щоб усе було, як раніше: щоб не стріляли, щоб була вода. І за цих умов потрібно робити такі кроки, які б цих людей не дратували. Вони насправді дуже сильно травмовані.

Крім того, владу ніхто ніколи не любить.  А для мешканців Донбасу влада завжди асоціювалася з Києвом. І тому треба бути дуже обережними.

З ними треба діяти, як зараз це роблять. Їм щось ремонтують. Вони дуже добре це відчувають. Бо ніякої шляхетної політики представники так званих “ЛНР” та “ДНР” не ведуть.

Цим людям треба пояснювати, що нам дорогий кожен подих громадянина держави.  Але не треба від них вимагати визнання і любові.

Звісно, йде хвиля патріотичного піднесення. Наприклад, у Маріуполі, тоді це треба підтримати. Але не треба це робити так, як це робилося на наших першотравневих демонстраціях.  Коли людям нав’язували певні гасла і зганяли на них.

Зараз люди дуже чутливі до фальші.  У них загострена чутливість, у них нема твердого ґрунту під ногами.

Насправді військового розв’язання  у цього конфлікту не буде і все буде вирішувати  добровільна позиція людей.

-    В яких країн світу Україна, на вашу думку, має брати приклад щодо патріотичного виховання?

-     Вважаю, що Європа має вчитися патріотизму у нас. Бо сьогодні там звикли до комфорту і європейці не хочуть псувати стосунки з Росією.  Бо це і військові замовлення, і газ, і інші речі, які забезпечують матеріально.

Але вони створюють атмосферу опортунізму, тобто співжиття з бандитами.  Бо інакше дії російського керівництва назвати не можна.  А європейці миряться з цим,  щоб задовольнити свої потреби.  Тому наш досвід – найцінніший і його треба вивчати і підтримувати.

-    Чи не буде найближчим часом в Україні падіння рівня патріотизму?

-    Буде. Але цього не варто боятися. Тому що світогляд насправіді формується у період бурі і натиску. Саме у цей час він формується твердо. Те, що люди щиро співали гімн України, підтримували свою державу – не забереш. Це є елементом щирого прийняття цінностей.

-    На вашу думку, скільки Україні потрібно часу на відновлення та залагодження ситуації на Донбасі?

-    Путіну потрібно, щоб Україна померла, щоб вона страждала, щоб кров сочилася щодня. Тому що він не буде абсолютним хазяїном у своїй власній імперії.  І якщо буде виходити за його сценарієм, то нам знадобиться не один рік.

Якщо ж нам вдасться уникнути його планів, то це може бути більш швидкий процес. За активної допомоги міжнародної спільноти, ми би вибралися з цієї ями доволі швидко.

Опубліковано у Новини. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.