Інтерв’ю В’ячеслава Брюховецького для сайту uacreators.com

Коротка біографія
В’ячеслав Степанович Брюховецький — український літературознавець, педагог і громадський діяч, почесний президент університету «Києво-Могилянська академія», учасник ініціативи «Першого грудня». В’ячеслав Степанович був головним ініціатором відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу.
Область діяльності
Освіта
Дата народження
14.07.1947
Місце народження
Дзауджикау
Місце проживання
Київ

Що для вас означає поняття Україна? 

Україна – це вічне і те, що не зникає. Вічність у тому коді, який закладений для кожної нації в її мові. Мова може змінюватись, але культурний код, який закладений у ній – він завжди залишається.

Українці – сильний народ? 
Ми дійсно великий народ, адже, незважаючи на все, що було, ми зберегли свою мову, зберегли свою культуру, зрештою, навіть інтегрувалися у свою державу. Для мене – це великий та молодий народ, незважаючи на дуже давню історію.

Які тенденції розвитку України зараз є? 
Найменше біди для України з усіх президентів зробив Кравчук. Якщо розібратись, то Україна стала вперше державою. Важливо, наскільки швидко та якісно пройде процес появи молодих лідерів.

Можливо колись президентом України стане випускник Могилянки? 
Абсолютно, може бути)

На ваш погляд, які зміни відбулись, якщо порівнювати випускника Києво-Могилянської академії сьогодні та на початку відродження? 
Можливо змінилась дещо якість студентів, мотивація вступу до НаУКМА. Вчитись в Могилянці стало «модним» нині. Заборона нашого тестування також позначилась на якості студентів.

Які зміни плануються в Могилянці у найближчі кілька років? 
Не думаю, що кардинальні зміни зараз плануються. Сьогодні, в першу чергу, нам потрібно поглибити наукові студії. Тепер ми себе визначаємо як науково-навчальний заклад, а не навпаки. Університет має бути науковою структурою.

Наскільки, на ваш погляд, доцільно залучати більше спорту до вищих навчальних закладів? (наприклад, як це робить Гарвард) 
Я вважаю, що це треба робити, хоча цей досвід американських університетів не є абсолютно позитивним. Я за спорт в університетах, коли він стоїть усе-таки після навчання. У молодості я сам займався бігом (дистанція на 800 метрів) та грав у футбол – був кандидатом у майстри спорту з шахів. Між іншим, я ще й боксом займався!

Успіх в шахах – це більше напрацювання чи талант? 
Звичайно, що мусять бути здібності. Окрім того, шахи – це модель життя. По тому, як людина грає в шахи, я можу сказати про характер людини, про те, чи це порядна людина, чи ні. Моїм ідеалом в шахах був Михайло Таль.

Що вас спонукало до відродження Могилянки? 
Я ніколи не думав, що цим займусь. Ця ідея виникла з двох коренів. Перше – від того, що я не знав, що це таке. І інколи незнання – є велике благо, порівняно із знанням. Тоді я думав, що відродити – це можливо, і йшов до мети. Хоча питань та проблем виникало дуже багато. Друге – від страху. Страх з’явився після повернення з Канади. В мене був прямий ефір на радіо з хлопцями, тими, що належать до покоління Луценка, Тягнибока, Семерака… Я запитав у них: «Хлопці, ви ж взагалі студенти, а коли ви вчитесь?» Їхня відповідь була така – нам спершу потрібно побудувати незалежну Україну, а тоді ми будемо вчитися. Тоді мені стало страшно, адже неосвічені люди, котрі нині якраз тимчасово перебувають на владному олімпі, то Вони таке і набудують… Тоді мені і й прийшла ідея відродити Києво-Могилянську академію. Спершу мені для себе самого потрібно було зрозуміти, що я хотів. Тоді я почав агітувати – нас було п’ятеро! Сьогодні, фактично, на повну потужність в НаУКМА з них працює Наталія Рудольфівна Шумкова. Це були люди, які мені перші повірили та допомогли!

Які функції повинна виконувати сучасна вища освіта, враховуючи розвиток інформаційного суспільства? 
Вища освіта повинна готувати освічених людей. Основна функція студента – вчитись. Все інше також може бути, але потрібно навчатись. А також вищі навчальні заклади повинні створювати умови, в яких людина відчує спрагу за свободою.

Що є прекрасного в Україні? 
Люди в нас прекрасні по всій Україні (переважно).

В яких місцях радите побувати в Україні? 
Україна настільки різноманітна та прекрасна, що на 50% вона може жити від туризму. Ось Кам’янець-Подільський – це ж перлина, дуже красиві місця там. Західна Україна – це фактично, урбаністична частина України. Між іншим, Донбас – тут дуже красиво. Райони Тореза, Маріуполя дуже красиві. Є ще такий хутір Дивосил– це на Київщині, ось тут найкраще!

Що потрібно, щоб залучати суспільство до туризму в Україні? 
Це питання загальної культури. Для туризму потрібна інфраструктура, потрібні дороги. Потрібні готелі та нормальні, недорогі ресторани. Це, звісно, робота не на рік. Потрібна воля та віра в це!

Що для вас є щастя? 
Я вважаю себе щасливою людиною. Щастя – це коли тебе люблять і ти любиш. По-друге, коли ти знайшов себе. Тобто, коли займаєшся тим, чим подобається і коли ти зумів себе в цьому реалізувати. Не треба хотіти більшого, якщо воно тобі не потрібне. Тоді людина почувається щасливою, принаймні я так.

Які ваші життєві принципи? 
Вони змінюються, не є сталими. Я завжди озвучую ті принципи, які в мене виробилися дуже давно. Перший принцип – розвиток неможливий там, де страх перед наслідками сильніший від любові до істини. А другий (за Гемінґвеєм) – Людину можна знищити, але не перемогти!

Що вас надихає в житті? 
Чесно і банально – робота! Коли є робота, я щасливий, що вона є. В мене багато планів, я маю багато що зробити.

Джерело

Опубліковано у Новини. Додати до закладок постійне посилання.

Без коментарів.