2003-го вирішили, що минуле не повинно виступати роз’єднувальним фактором. Нині ж поляки змінили свою позицію, і це рішення Польщі не сприятиме порозумінню між нашими державами, — так про увалу Сенату Республіки Польща з односторонньою оцінкою трагічних подій на Волині говорить Леонід Кравчук.
Перший Президент України, очільник громадського комітету «Примирення між народами» Леонід Кравчук в інтерв’ю газеті «День» зауважив, що польська сторона фактично відмовилася від важливої спільної резолюції українського парламенту й польського сейму від 2003 року до 60-х роковин трагедії.
«Було ухвалено зважене рішення, а на першому місці стояли питання співробітництва та майбутнього. Нині ж поляки змінили свою позицію, — підкреслив Леонід Кравчук. — Принаймні Сенат Польщі затвердив рішення, відповідно до якого Волинські події є “етнічною чисткою з ознаками геноциду”».
Винесення такого питання на міждержавний рівень не є виваженим рішенням, на думку першого Президента України. «Якщо це вже відбулося, — додає він, — потрібно керуватися міжнародними документами, зокрема Конвенцією ООН 1948 року, яка визначає суть геноциду. Окрім того, існує Гаазький суд. Тож треба виносити питання на високий рівень, а не так, по-хуторянськи, ухвалювати рішення й звинувачувати тільки одну сторону. Попри те, що я й не хочу вживати недипломатичних висловів, але рішення Польщі вважаю непродуманим — воно не сприятиме порозумінню між нашими державами».
«Не знаю, як діятиме наша держава, парламент, але ми не повинні ковтати це й мовчати, — підкреслив Леонід Кравчук. — Це не та лінія поведінки, яка свідчила б про нашу честь, гідність і, власне, про історичні факти. Війна була з обох сторін: між Гітлером, фашистською Німеччиною, і тоталітарним Радянським Союзом. Між цих двох гігантів відбувся конфлікт. Проте зараз не потрібна арифметика — де загинуло більше, де загинуло менше. Я просив сенат вивчити це питання. Вони ж сказали, що не можуть не відгукнутися на 70-річчя трагедії, яке буде в липні».
Кравчук вважає: «Головне — не мовчати, щоб не склалося враження, що ми не звертаємо уваги на такі питання. Україна має відповідати на будь-які заяви чи то Польщі, чи то Росії. Інколи ми вдаємося до тактики “все само собою перемелеться”, але історія нагромаджує факти, й це призводить до реальних дій, які ускладнюють наше життя».
Нагадаємо, Президент Кравчук нещодавно був у Польщі з громадським комітетом «Примирення між народами» й намагався переконати політичних лідерів, однак вони далі стоять на позиції перегляду заяв, зроблених десять років тому.
Леонід Кравчук підкреслив, що українська сторона не спростовує того факту, що 1943 року сталася трагічна подія та були жертви. Він також розповів, що зустрічався із Президентом Польщі Броніславом Коморовським, який «займає виважену позицію й вважає, що події на Волині можна назвати етнічною чисткою, але не характеризувати їх як геноцид і не звинувачувати тільки одну сторону. Адже зброю використовували обидві сторони: й Армія Крайова, й Українська повстанська армія».
«Але й ми не все зробили для вивчення цього питання й тому трохи запізнилися з реакцією. Однак наша позиція має бути спокійною й виваженою — не потрібно загострювати. Звісно, тінь від цього рішення впала на наші відносини з Польщею, але це не змінить їх докорінно: Польща не перестане допомагати Україні, а Україна не перестане поважати Польщу. Цей прикрий випадок треба виправляти своїми діями, порозумінням і подальшим поліпшенням наших відносин», — переконаний Леонід Кравчук.
Як відомо, 3 квітня у Києві створено громадський комітет «Примирення між народами». Відомі релігійні та громадські діячі звернулися до українського та польського суспільства зі словами співчуття щодо взаємного протистояння часів Другої світової війни. У заяві також підкреслюється важливість добросусідських відносин сьогодні: «Не допустимо, щоб пам’ять стала інструментом руйнації порозуміння».
До складу комітету входять: Президент Леонід Кравчук, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, Високопреосвященніший Симеон, митрополит Вінницький і Барський УПЦ, Емеритований Верховний Архиєпископ УГКЦ кардинал Любомир Гузар, Іван Васюник, Володимир В’ятрович, Мирослав Маринович, Марія Матіос, Борис Олійник, Ада Роговцева та Ігор Юхновський.
