Кардинал Любомир Гузар: “без свободи людина не є собою”

Емеритований Верховний Архієпископ УГКЦ, учасник Ініціативної групи “Першого грудня” кардинал Любомир Гузар переконує, що свобода – це не легко, але вона необхідна

Любомир Гузар у програмі “Проти ночі з Павлом Шереметом” говорить про важливість свободи для суспільства. 

Павло Шеремет: Ви багато говорите про свободу – свободу для людини, про вільне суспільство. Чому це так важливо?

Любомир Гузар: Бо без свободи людина не є собою. Ми маємо людину – Божий дар, життя. Але, крім того, маємо те, чого не має ніхто інший, ніяка звірина, тварина, – ми маємо розум і маємо вільну волю. І якщо їх не уживаємо, не застосовуємо в щоденному житті в усіх наших відношеннях, то в якийсь спосіб ми не є собою. Ми живемо несвідомо, пливемо за рікою, не думаючи про ніщо, не застановляючись. Тільки кажемо: “А, нехай собі пливе за рікою, мені байдуже – як є, так є”.

Свобода не є на те, щоби нам усе дуже легко йшло – чинити добро інколи потребує зусилля, жертви

Одне слово, людина не старається Божих дарів використати, щоби бути собою. А Господь Бог створив нас, щоби ми були собою, бо він нас любить і хоче, щоби кожен з нас максимально використовував його дари. А його дар використовуємо, коли чинимо добро, коли стараємося оті Божі дари використати і для себе, і для ближнього, і також, щоби належно прославити Господа Бога.

Павло Шеремет: А що ви відповідаєте людям, які кажуть, що не завжди свобода приносить щастя?

Любомир Гузар: Свобода – це відповідальність. Людина, яка старається бути собою, є на дорозі до щастя. Свобода робити добро, чинити добро дає нам розуміння, цінність для нашого життя.

Свобода не є на те, щоби нам все дуже легко йшло – чинити добро інколи потребує зусилля, жертви. Бо робити добро – це значить любити. Це інше слово. Любов – це означає робити добро, чинити добро.

Щоби бути собою, треба вміти щось пожертвувати, треба вміти потерпіти.

Коли ми когось любимо – що це значить? Ми бажаємо робити йому добро. А це інколи спричинює біль, інколи щось зробити доброго, інколи любити вимагає великої жертви. Ісус Христос помер на хресті, бо любив нас, це доказ любові. А це не було легко, це дуже було боляче, принизливо. Але Господь Бог вибрав цей шлях, щоби нам доказати свою любов.

Так само коли я хочу комусь доказати свою любов, коли я хочу зробити комусь добро, взагалі вчинити добро, навіть використати свої власні дари. І мушу бути готовий на те, що це може бути з трудом.

Візьміть такий малий приклад: дитина, юнак, молода людина хоче чимось бути. Але щоби чимось бути, треба вчитися. А щоби вчитися, треба добре попрацювати, відмовити собі, може, не одну таку легеньку приємність, щоби здобути знання.

Отже, навіть супроти себе, щоби бути собою, треба вміти щось пожертвувати, треба вміти потерпіти. Тим більше, для ближнього і навіть для Господа Бога, щоби йому нашу любов через любов до ближнього доказати.

TBi

Опубліковано у Відео, Новини | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Без коментарів.