10 тез лекції, яку привіз до Полтави Мирослав Маринович

10 тез лекції, яку привіз до Полтави Мирослав Маринович

Учасник ініціативної групи «Першого грудня» Мирослав Маринович привіз до Полтави лекцію, як перетворити наш фатум на шанс.

Він переконаний, що вихід для майбутнього України нам підказує сама природа.

Сьогодні Мирослав Маринович, дисидент та правозахисник, віце-ректор Українського католицького університету, один із засновників Української Гельсінської групи прочитав лекцію для полтавських студентів та викладачів. Ось 10 тез, які озвучив Мирослав Маринович.

1. Україна для заходу «trouble maker»

Україну в світі часто сприймають як «trouble maker», тобто той, що створює проблеми.

Коли ми підняли питання вшанування голодомору, всі як один зверталися в паніці до нас: що ви робите, чому ви дражните Росію?

На заході вважають, що головною в цьому просторі «trouble maker»  є Росія. Треба демократизувати її і при цьому стишити Україну.

2. Щоб визначити свій подальший шлях,  Україна має перестати бути демократичною

На заході чекають, доки Україна визначиться з ким їм бути:  Росією,  чи Європою. Тоді вони сприймуть і пошанують вибір України.

Проте за цим питанням стоїть головне – нерозуміння ситуації в Україні. Україна, якщо хоче бути демократичною, сьогодні відповідь на це запитання дати не може. Є частина суспільства, яка орієнтується на схід, і частина суспільства, яка орієнтується на захід.

Україна зможе дати відповідь лише коли перестане бути демократичною, коли заглушить, або один голос, або інший. Проте демократична Європа зрозуміти цього не може. Європа повинна вчинити дипломатично і  дати нам ширше коло розуміння.

3. Україна розв’язує дуже європейську формулу – формулу єдності

Україна розв’язує дуже європейську формулу – формулу єдності різних одиниць, різних сутностей. Це є дуже великим завданням,яке ми поки виконуємо без підтримки Європи просто тому, що ми не бачимо цієї природи у нас самих. Ми не розуміємо цієї межової природи України. Тай сама Україна цього не розуміє.

4. Україна є одна, проте своєї єдності доки сама не розуміє

Мені пригадується дві формули вирішення Українського фатуму: розкол на дві половинки. У одній із них запропонували від’єднатися Донбасу, а в іншій – Галичині. Задум такий, що хто не вписується, може від’єднуватися. За кожною моделлю є варіант, що було б все нормально, якби не було якоїсь неоковирної частини, яка створює всі проблеми.

Для мене ці варіанти є неприродними. Насправді Україна є одна, і вона ще сама не усвідомлює якою єдиною вона є.

5. Україна повинна порозумітися з Україною

Якщо говорити про регіональні розбіжності, то озвучу тезу, яку сформували до мене. Звучить вона так, що Україна мусить примиритися з Україною. Це майже давня українська формула. Раніше вона звучала, як Русь повинна порозумітися з Руссю. Ця формула звучить крізь всі віхи історії. Ми є різні, але ми покликані для того, щоб шукати порозуміння. Ось наша формула.  Тут ми різко різнимося з Росією. Для них вона звучить як формула «третього Риму» — це формула опанування заходу. І ту, і ту віру бог дав, нема чого ворогувати.

Проте знайти формулу порозуміння легше, ніж сказати.

6. В Україні маятник демократії коливається між двома цивілізаціями

Для заходу маятник між різними стилями управляння є нормальним демократичним принципом. Ніколи не було стабільного прямого розвитку, завжди є ухил в якийсь бік. Для нас же цей маятник коливається між двома цивілізаціями. Ця різниця створює для нас додаткові психологічні проблеми: управлінські розбіжності накладаються на територіальні. Маятник в Україні викликає небезпеку. Вимальовується не дуже радісна перспектива: спочатку одні руйнують те, що зробили попередники, а потім інші починають переслідувати опонентів. Не можна ламати досягнення різних цивілізацій. Тут треба знайти розв’язку.  Проте це досить складно, але природа має розв’язку. Наші півкулі різні – але вони співіснують.

7. Єдність не є гомогенністю

Єдність передбачає наявність різних структур, які відрізняються один від одного. І саме  в цьому багатоманітні і проявляється єдність. Духовна єдність не означає гомогенності. Якщо ми гомогенні, то ми не єдині, ми – уніформа. Говорити про розкол, яким нас зараз лякають, не можна. Розкол – це коли люди не чують один одного, а не наявність багатоманіття.

8. Наш фатум можна розцінювати як  на шанс

Ми вважаємо себе відсталими, ми вважаємо себе недоєвропейцями, а насправді ми втілюємо ту формулу, яка є європейською, але ми не вміємо нею маніпулювати.  Нам Бог дав її: ви є множинність, навчіться бути єдиними.

Насправді, досить змінити свій погляд на речі і фатум сприйняти як шанс, як надію. Достатньо лише знайти порозуміння.  Потрібно поважати один одного.

9. Демократія не можлива без власної відповідальності

Українці у своїх бідах часто звинувачують інших. Це типова модель для нашого народу. Ми є лише жертвою, а всю відповідальність перекладаємо на владу.  Ми не поважаємо себе, не відчуваємо відповідальність за власну долю, устрій в країні, тому й не вважаємо, що вправі щось змінити. А справжня демократія неможлива без власної відповідальності.

10. Щоб щось змінити, комусь повинно набриднути так жити

Якщо в розвинутих країнах у людей навіть думки  викинути недопалок на дорогу, то в нас це не діє. Все просто тому, що в нас нема такої еліти, яка б хотіла щось змінити, і законів, які б насправді це контролювали.

Щоб щось змінити в цій державі, комусь повинно набриднути так жити. Не тільки людям з долини, а й звичайним працівникам, нам з вами. Щоб знайшлася та критична маса людей, яка задавала інший спосіб життя, інші цінності і ілюструвала їх не залежно від того, чи виграє вона вибори. Сам так виникло колись дисиденство. Люди в один момент  почали жити, ніби колишній Радянський Союз – це нормальна правова держава.

Лев не може стати ягням, вовк не може стати косулею, але людина зла може стати людиною доброю.

Джерело: Полтава онлайн

Опубліковано у Новини | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Без коментарів.