Десь знялася шура-бура, вона того комарика з дуба здула

Комарик вийшов з самих низів: він народився в болоті. А болото – воно скрізь болото, чи воно в Єнакієво, чи на Поліссі. Але тут і там шугають інформаційні вітри, і навіть звичайна мобілка розносить ідеї матеріалізму, доступні кожному комарикові. Хоча і комара обзивають кровопивцем, насправді він за природою своєю не хижак, та й де тієї крові настачити на кожного комара? Водночас серед них  бувають комарики злецькі. То переважно ті, що попробували крові, а потім все-таки ухитрилися втекти.

Існує таке правило: за один укус комара вбивають. Жорстоке правило. Але в ньому винні не тільки люди. Наприклад, корова за одним махом хвоста вбиває цілу купу комарів. Прийнято казати, що вона одмахується від комарів, але насправді комарик того евфемізму не знає. Він відчуває світ жорстоким.

Отже, бувалий у бувальцях комарик набирається жорстокості, а коли йому вдається посмакувати крові і втекти, то він набирається ще й гордині. Мовляв, suum quique. Кожному своє. Одному гудіти в болоті, а йому, комарику, судилося високо літати.

Та як не літати, маючи від природи таку досконалу вертолітну конструкцію. Конструкторська людська думка давно схопила феномен легких і прудких польотів при крутому маневруванні. Сам комарик прямого стосунку до винаходу може й не має, але те що він дав людям приклад мобільного маневрування – то факт.

І тут була друга причина гордості комарика. Комашна громада визнала його успішним і вирішила його піднести до якоїсь високої резиденції. Скажімо, посадити на дуба. Комарі давно чули, що у людей дуб став високим символом. Навіть лист дубовий малюють на комірцях, як ознаку високого рангу.

От і поселився комарик разом із своїм кодлом на високому дубі. Час від часу він опускався поважно, як вертоліт, додолу. Але вже не в свої болота, а в народ.

Там він помітив, що тепер люди або п’яні, або розсварені, або кудись в погоні за успіхом так поспішають, що присмоктатися і попити з них крові можна без особливого ризику. Потім гордо знов підіймаєшся на свого дуба.

Видно, та історія з комариком не пройшла повз увагу людей, які склали пісеньку: «Десь знялася шура-бура, вона того комарика з дуба здула».

Їм, звичайно, жарти, а комарику — то вже кінець його гордих мрій сісти вище за всіх і там запанувати назавжди. Бо коли тебе вже з дуба здуло, то там десь губишся між торішнім листом на самому долі…

Євген Сверстюк, Телекритика

Опубліковано у Публікації, Статті | Теґи: . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Без коментарів.