Вінок Вацлаву Гавелу

Сумна звістка про відхід Президента Чехії Вацлава Гавела спонукає нас сказати слово, яке носилося в повітрі ще за його життя.

Посткомуністичний період нашої історії тягне за собою смугу брудної політики. У багатьох людей в Україні складається хибне уявлення, що політика є брудною у самій своїй суті.

І тут напрошується аргумент — приклад Вацлава Гавела.

Він був обраний Президентом у складний період, коли його країна носила травми придушення «Празької весни» і мала клопіт з елітою колаборантів.

Але Президент Гавел з’єднав навколо себе інтелектуалів, які дотримуються демократичних та моральних принципів. Вони звичні розв’язувати завдання, уникаючи насильницьких методів. Це важче, зате надійніше в сенсі оздоровлення суспільства.

З часом виявилося, що моральна політика дає і кращі економічні результати.

Комунізм застосовував методи війни у всіх сферах, в тому числі і в гуманітарній.

Визбутися тих понять і стереотипів, повернутися до традицій Масарика було справою найбільшої ваги.

Адже історія переорала старі сліди і започаткувала принципи насильства та грубої користі. Замість класової пильності потрібно було відновлювати принцип довіри та поваги. І головне — принцип служіння.

Вацлав Гавел не боявся бути смішним в очах юрби. Він підтвердив християнську істину про силу, яка ховається в слабкості.

З часом люди переконуються, що та сила дає тривалі результати. Народ знову обирає демократичного Президента, який не уміє і не хоче себе поставити на королівський трон. Зате він твердий і непоступливий в обстоюванні моральних принципів, тихих, не афішованих, але твердих, як закон.

Суспільство оздоровлюється і повертається до норми, закоріненої в національній традиції.

Відхід Вацлава Гавела повинен підкреслити в очах світу його великий урок доброти, порядності та безкорисного служіння народові. Урок спонтанний, що йде від доброго ладу душі, згармонізованої з мудрістю природи.

Українцям Гавел — добрий, близький сусід, глибоко переконаний, що демократія є нашою спільною спадщиною, яку маємо плекати та культивувати в житті на шляху до спільної Європи.

В останньому поклоні складаємо Вацлаву Гавелу, Людині і Президентові, вінок пошани і вдячності за те, що ми були його сучасниками. Ми хочемо бути його наступниками.

В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, Семен Глузман, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський.

20.12.2011, Ініціативна група “Першого грудня”

Опубліковано у Новини | Теґи: , , , , , , , , , , . | Додати в закладки: постійне посилання на публікацію.

Напишіть відгук